ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧОї КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

 «Турбота про здоров’я – це найважливіша праця вихователя. Від життєдіяльності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра у власні сили…»  
    В.Сухомлинський

 У Національній доктрині розвитку освіти одним із пріоритетних напрямків державної політики в галузі освіти є пропаганда здорового способу життя .

Метою освітньої галузі «Здоров’я і фізична культура» нової реакції Державного стандарту початкової загальної освіти «є формування здоров’я збережувальної компетентності шляхом набуття учнями навичок збереження, зміцнення використання здоров’я та дбайливого ставлення до нього, розвитку особистої фізичної культури».

За роки навчання в школі учні мають здобути глибокі, різнобічні знання про здоров’я людини з різних галузей науки, що є підґрунтям для формування умінь і навичок, які допомагають людині підтримувати власне здоров’я.

Формування навичок здорового способу життя реалізуємо через інтегрований курс «Основи здоров’я». Уроки з основ здоров’я і фізичної культури у школі мають бути цікавими, веселими, захоплюючими.

Особливе значення для реалізації програмових вимог має співпраця з сім’єю, мотивація  дітей на самоконтроль у щоденному виконанні правил.

З цією метою дібрали тематику класних батьківських зборів із питання формування здоров’язберігаючої компетентності молодших школярів: «Режим для першокласника», «Труднощі адаптації першокласників до школи», «Телевізор та комп’ютер у житті сім’ї та дитини» (2 кл.), «Емоційні стани дорослого і дитини, що приховано за ними» (3 кл.). «Дитячий травматизм і надання першої допомоги при травмах» (3 кл.), «Причини і наслідки дитячої агресії» (4 кл.) та інші.

Робота по цих напрямках базується на співпраці вчителів – учнів – батьків (проведення засідання ради школи, педагогічних рад, круглих столів, засідань батьківських комітетів). Їх реалізація відбувається через:

-             Проведення батьківських зборів;

-             Проведення тижнів «Здоров’я і спорту» (спортивних змагань);

-             Проведення позакласних заходів, рухливих ігор;

-             Робота спортивних секцій;

-             Зайняття учнів в гуртках: декоративно-прикладного мистецтва, театрального;

-             Реалізація курсу «Основи здоров’я»

  Духовне, фізичне і моральне здоров’я є головною умовою гармонійного розвитку людини. Від її ставлення до свого здоров’я багато в чому залежить його збереження і зміцнення. Навчити зберігати і зміцнювати своє здоров’я шляхом застосування здоров’язбережувальних технологій – одне з найважливіших завдань сучасних освітніх закладів.

  Актуальність проблеми формування здорового способу життя дошкільників підтверджується тим фактом, що за останні роки дуже зросла кількість дітей з порушенням психічного здоров’я, постави, зору, органів травлення, збільшується число дітей які мають хвороби, а також хвороби, пов’язані з екологією.

   Сучасна науково-методична література про значення  здоров’язбережувальних технологій дозволяє стверджувати, що до теперішнього часу є вкрай мало науково обґрунтованих рекомендацій щодо їх впровадження в освітній процес.

    В умовах глибокої духовно-екологічної кризи, одним з проявів якої є продовження погіршення здоров’я людства, зростає інтерес до сучасної валеологічної науки, яка базується на нових підходах до розуміння феномена здоров’я людини, його законів та механізмів збереження, зміцнення та вдосконалення.

    Атмосфера співтворчості та співпраці, довірливі стосунки між дорослим і молодою людиною є важливими умовами успіху діяльності валеологічного спрямування, ефективності пізнання ними навколишнього світу та їхньої здоровоохоронної роботи. Учителі в тісному взаємозв’язку з учнями, батьками, медичними працівниками, практичними психологами, соціальними педагогами та соціальними працівниками, усіма тими, хто зацікавлений у збереженні і зміцненні здоров’я дітей, спроможні створити здоров’язберігаюче освітнє середовище, центром якого буде школа сприяння здоров’ю.

      Здоров’язбережувальні технології - сприятливі умови навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання), оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм), повноцінний та раціонально організований руховий режим. До того ж, упровадження здоров’язбережувальних освітніх технологій пов’язано з використанням медикогігієнічних, фізкультурно-оздоровчих, лікувально-оздоровчих, соціально-адаптованих, екологічних валеологічних технологій та технологій забезпечення безпеки життєдіяльності.

       Сутність здоров’язбережувальних та здоров’яформуючих технологій постає в комплексній оцінці умов виховання і навчання, які дозволяють забезпечувати добрий стан здоров’я молодих людей, дбати про високий рівень їхньої самореалізації, навичок здорового способу життя, здійснювати моніторинг показників індивідуального розвитку, прогнозувати можливі зміни здоров’я і проводити відповідні психолого-педагогічні, корегувальні, реабілітаційні заходи з метою забезпечення успішності навчальної діяльності та її мінімальної фізіологічної “вартості”, поліпшення якості життя суб’єктів освітнього середовища.

       Термін “здоров’язбережувальна” можна віднести до будь-якої педагогічної технології, яка у процесі реалізації створює необхідні умови для збереження здоров’я основних суб’єктів освітнього процесу – учнів та вчителів. Разом з тим, застосування здоров’язбережувальних технологій та успішне володіння ними є важливим показником професійної компетентності сучасного педагога.

        Всебічний розвиток особистості можливий лише за умови гармонійного поєднання її внутрішнього духовного світу з фізичним здоров’ям, створення такого особистісно зорієнтованого середовища, що зберігає здоров’я, в якому створені умови для розвитку особистості учня як неповторної людської індивідуальності .

         Будь-яка педагогічна технологія має бути здоров’язбережувальною, оскільки передбачає створення відповідних умов навчання дитини, раціональну організацію навчального процесу (відповідність індивідуальних особливостей особистості, її навчального і фізичного навантаження віковим, статевим, гігієнічним вимогам та віковим можливостям дитини, необхідний, достатній і раціонально організований руховий режим), забезпечення гармонійного розвитку природних здібностей особистості: її розуму, моральних та естетичних почуттів, потреби в діяльності, оволодіння початковим досвідом спілкування з людьми, природою, мистецтвом, забезпечення школяреві можливості збереження здоров’я за період навчання в школі, формування у нього необхідних знань, вмінь та навиків щодо дотримання здорового способу життя, уміння використовувати отримані знання в повсякденному житті.

       Напрями дослідження зазначеної проблематики вбачаємо в пошуку інноваційних форм і методів організації навчально-методичної і виховної роботи педагогічного колективу, на створення в ньому середовища, яке зберігає здоров’я, формує зміст, форми, методи та засоби розвитку валеологічної освіти.

Бібліографія

1.     Волкова І. В., Майнушкіна О. Є., Покроєва Л. Д. Становлення шкіл сприяння здоровю. – Харків: ХОНМІБО, 2007. 40 с.

2.     Бойсенко Т.  Валеологія – мистецтво бути здоровим. Здоров’я та фізична культура.- 2005.- №2. – С.1-4.

3.     Ващенко О. Свириденко С. Готовність вчителя до використання здоровязберігаючих технологій у навчально виховному процесі. Здоров’я та фізична культура. – 2006.-№8. – С. 1- 6

4.     Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. – К.: А.С.К., 2004.-192 с.