вівторок, 16 грудня 2014 р.

«ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПЕДАГОГА ЯК ПОКАЗНИК ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ ТА ЗАПОРУКА УСПІШНОГО НАВЧАННЯ УЧНІВ» У ВЧИТЕЛІВ СУСПІЛЬНО-ГУМАНІТАРНОГО НАПРЯМКУ

Професійна компетентність педагога є дуже актуальною на сьогоднішній день, оскільки сучасні тенденції розвитку України зумовили пріоритетний характер освіти як провідної ланки демократизації суспільства. Перед школою постала низка якісно нових проблем, у числі яких – виховання духовно багатого, інтелектуально розвиненого покоління, збереження  й реалізація потенціалу освіти на рівні розвинених країн, а також максимальне задоволення потреб та інтересів школярів, педагогів, формування, розвиток та збереження неповторної індивідуальності як найвищої соціальної цінності.
Сьогодні сфера освіти розвивається переважно як сфера споживання в той час, коли вона повинна стати соціальним інститутом сприяння розвитку особистості відповідно до її власних потреб. Школа, що працює в режимі розвитку, відрізняється від школи, метою якої є стабільна підтримка якогось абсолютно певного, раз і назавжди заведеного функціонування. У нинішній  складний період розвитку та вдосконалення освіти сучасна школа вимагає реорганізації  управлінської діяльності, вироблення нових підходів до забезпечення навчального процесу. Розв’язання цих проблем потребує створення умов, за яких кожний керівник школи, учитель могли найбільш повно розкрити свої здібності і талант; набути навичок дослідницької роботи, розвивати ініціативу та здійснювати творчий пошук, використовуючи досвід, наукові дослідження колег. Учителі, що включились у пошукову діяльність, переважно прагнуть отримати задоволення від процесу пошуку та його результатів, адже пошукова діяльність носить творчий характер, у ній створюється щось принципово нове. На сьогоднішній день твердження про те, що педагогічна діяльність за своє природою є творчою, є загальновизнаним. Однак у повсякденній педагогічній практиці поняття творчості різними авторами і, особливо практиками в галузі освіти, трактується неоднозначно. У повсякденній педагогічній діяльності підмінюють одне одного поняття, як «педагогічна творчість», « педагогічна майстерність», «інновації», «педагогічний досвід». Відомий актор Аркадій Райкін говорив: «Майстерність актора видно всім, а от творчість учителя, його «майстерня» сховані від наших очей стінами класу. Розсунути ці стіни – обов’язок мистецтва. Нам потрібні «педагогічні поеми» в музиці, кінематографі. Потрібні документальні фільми про вчителів-віртуозів. І хай будуть у школах відкриті уроки педагогічної майстерності, учительські «бенефіси» для найширшої громадськості. Щоб усім було чути наше захоплення:«Браво, учителю!». Погоджуючись з думкою А.C. Макаренка, що «майстерність – це те, чого можна домогтися, і як може бути відомий майстер-токар, чудовий майстер лікар, так повинен і може бути чудовим майстром педагог» [1, 244]. Педагогічна компетентність – це своєрідний сплав особистої культури, знань і світогляду вчителя, його всесторонньої теоретичної підготовки з удосконаленням оволодіння прийомами навчання й виховання, педагогічною технологією та передовим досвідом. Разом з тим – це вид діяльності, який торкається переважно внутрішньої сфери вчителя: бажання стати майстром педагогічної справи; переконання в тому, що майстерність забезпечує не лише високу результативність праці, а й почуття задоволення від неї, утвердження себе як фахівця. Доцільно зауважити, що формування педагогічної майстерності - це неперервний гнучкий процес, який потребує наполегливої й сумлінної праці, здібностей, самоосвіти, самовиховання, самовдосконалення, рефлексій. Майстерність в своїй основі має певну спрямованість, яка допомагає послідовно розкритись вчителю творчо та цілеспрямовано. Підвалиною педагогічної майстерності є професійна компетентність. Знання вчителя звернені, з одного боку, до дисципліни, яку він викладає, а з другого - до учнів, психологію яких мусить добре знати. Готуючись до уроку, вчитель обмірковує його зміст, методику, враховує особливості сприймання учнів цього віку, класу, власні можливості. Отже, зміст професійної компетентності - це знання предмета, методики його викладання, педагогіки і психології. Важливою особливістю професійних педагогічних знань є їх комплексність, що потребує від учителя вміння синтезувати матеріал для успішного розв'язання педагогічних задач, аналізу педагогічних ситуацій, що зумовлюють необхідність осмислення психологічної сутності явищ, вибору засобів взаємодії. Розв'язання кожної педагогічної задачі актуалізує всю систему педагогічних знань учителя, які виявляються як єдине ціле. Для того щоб викликати в учнів певне ставлення до предмета, обговорюваного на уроці, вчитель висловлює своє розуміння проблеми, свої міркування. Звучить; "Я гадаю..."; "Мені здається..."  Майстерність педагога - в "олюднюванні", натхненності знання, яке не переноситься з книг в аудиторію, а висловлюється як власний погляд на світ. На ґрунті професійних знань формується педагогічна свідомість - принципи і правила, які є засадовими щодо дій і вчинків учителя. Ці принципи і правила кожний педагог виробляє на підставі власного досвіду, але осмислити, усвідомити їх можна лише за допомогою наукових знань, що потребують систематичного поповнення. Слід зауважити, що складність навчання вчителя, набуття професійної компетентності полягає і в тому, що професійне знання має формуватися водночас на всіх рівнях: методологічному, теоретичному, методичному, технологічному. Це потребує розвинутого професійного мислення, здатності добирати, аналізувати й синтезувати здобуті знання у досягненні педагогічної мети, уявляти технологію їх застосування. Сьогодні уроки літератури стали єдиною можливістю формування правильного розуміння мистецтва, залучення до процесу творчості, співпереживання, розвитку здатності входити в положення художника, якому належить з потоку життя формувати її концепцію. Літературна освіта сьогодні дуже важлива, бо воно сприяє виникненню потреби спілкування з мистецтвом, розвиває здатність переживати підйоми духу, енергетичного осяяння при зіткненні з витворами мистецтва від музичних до споглядання полотен живопису. Усвідомлення важливості уроку літератури, ясне розуміння його цілей і завдань допоможе вчителеві пробудити у школярів інтерес до мистецтва  і до драматургії. як до самого синтетичного його вигляду. Головне завдання вивчення літератури - при аналізі твору не звести все прекрасне і живе до  сухого засвоєння окремих положень, а дати можливість емоційно - естетично сприйняти твір, навчити насолоджуватися ним, ввібрати в себе його думки і відчуття. Щоденна копітка праця учителя гуманітарного напрямку дедалі частіше набуває якості духовного  діяння, адже саме він вибудовує невидимі, але надзвичайно істотні місточки між минулим і майбутнім, створюючи непереривну дорогу культурологічного поступу. Кожна нова прочитана  учнем сторінка, кожне нове запитання та власний висновок – не лише доказ педагогічної майстерності вчителя, а насамперед духовне зростання дитини, а отже – ще один здобуток на шляху  педагогічної  компетенції та майстерності вчителя. Яким же має бути сьогодні урок літератури? Що може стати першим кроком на шляху до глибокого фахового розуміння між учителем і учнем? Вчитель має пам’ятати, що на нього покладена досить важлива місія: створення ґрунту для розвитку особистості. Він також має показати учневі перспективу освітнього вдосконалення та спрямувати його на шлях успішного оволодіння знаннями. Важливо не прогледіти «момент істини», аби не спотворити дитяче сприйняття літератури, навчити творчому пошуку, способам вивчити себе.
Звичайно, систему роботи з учнями можна будувати по різному. Як краще, кожний учитель має вирішувати самостійно. І все ж, вважаю, що в нинішньому морі жорстокості та нахабства доцільніше йти від зацікавленості молоді романтикою. Учитель має переключатися  до виховання молоді за допомогою творів літератури, не заплющуючи очі на події, не залишатися спостерігачем.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Болсун С. Вчительські манери: сутність та вимоги до них // Рідна школа. – 2001. - №8. – с.64-65.
2. Болсун С. Розвиток педагогічної техніки вчителя: актуальність та значущість // Початкова школа. – 2000. - №2. – с.50-51; №7. – с.48-50.
3. Буяльський Б.А. Поезія усного слова –К.: Рад.шк., 1969 с.7-16.
4. Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К. : Либідь, 1997. – 376 с.
5. Духова Л.И. Профессионально-педагогическая культура и субкультура учителя // Пед. образование и наука. – 2004. - №5. – с.22-27
6. Зязюн И.А. Педагогическаятехника учителя // Школьныетехнологии. – 2005. - №6. – с.154-164
7. Квадріціус Л.В. Професійна самоосвіта вчителя // Управління школою. – 2006. - №13. – с.35-38.
8. Кузьмина Н.В. Способности, одаренность, талант учителя. – Л.: Знание, 1985. – 32.
9. Коляда Т. Профкомпетентность учителя среднейшколы // Директор школи. Україна. – 2006. - №2. – с.69-71.
10. Маслікова І.В. Творчість як детермінанта духовної культури педагога // Управління школою. – 2004. - №36. – с.8-9.
11. Макаренко А.С. Твори в 7 т. –К.: Рад. шк.. 1954. –т.3.
13.    Макаренко А.С. Твори в 7 т. –К.: Рад. шк.. 1954. –т.5.
14. Мороз.О.Г, Омельяненко В.Л. Перші кроки до майстерності. – К.; Знання України 1992 – с.12-17.
15. Островерхова Н. Педагогічна техніка – невід’ємна складова педагогічної майстерності вчителя // Завуч (Шкільний світ). – 2006. - №1. – с.8-11 (вкладка).
16. Перехейда О. Стимулювання професійної майстерності педагога – важливий чинник управління // Рідна школа. – 2004. - №5. – с.30-32.
17. Педагогічна майстерність : Хрестоматія: Навч. Посіб. / Упоряд.: І.А.Зязюн, Н.Г.Базилевич, Т.Г.Дмитренко та ін., ; За ред.. І.А.Зязюна, -К.: Вища школа., 2006. – 606с.: іл..
18. Сухомлинський В.О.Вибрані твори: У 5-ти т. –К.: Рад. шк., 1976-1977. – т. 1.
19. Сухомлинський В.О.Вибрані твори: У 5-ти т. –К.: Рад. шк.., 1976-1977. – т. 2.
22. Сухомлинський В.О.Вибрані твори: У 5-ти т. –К.: Рад. шк., 1976-1977. – т. 3.
21. Сухомлинський В.О.Вибрані твори: У 5-ти т. –К.: Рад. шк.., 1976-1977. – т. 4.
22. Тевлін Б. Резерви підвищення професійної майстерності вчителів // Завуч (Шкільний світ). – 2004. - №11. – с.3-6.
23. Тевлін Б. Активізація та розвиток творчого потенціалу педагогічних працівників // Завуч (Шкільний світ). – 2004. - №4. – с.4-8.
24. Тимченко О. Впровадження інноваційних підходів для підвищення компетентності педагогів // Завуч (Шкільний світ). – 2005. - №13. – с.10 (вкладка).

2 коментарі:

  1. Погоджуюся з Вами, Галино Іванівно, що література допомагає сформувати особистість, тому завдання вчителя - зацікавити учнів художнім словом.

    ВідповістиВидалити
  2. Дуже цікавий матеріал. Багато взяла для себе цінного! Дякую! Успіхів та натхнення Вам!

    ВідповістиВидалити