вівторок, 16 грудня 2014 р.

ПРОФЕСІЙНО КОМПЕТЕНТНИЙ ВЧИТЕЛЬ – УСПІШНИЙ ТА КОМПЕТЕНТНИЙ УЧЕНЬ


Професійна діяльність педагога характеризується його особистісними якостями і професійною компетентністю. У статті розкриваються поняття професійної компетентності вчителя, її ключові складові. Розглядаються вимоги до професійної компетентності вчителя та основні завдання щодо підвищення її рівня у межах загальноосвітнього навчального закладу.
 
Чи може сліпий сліпого водити? 
Чи не впадуть обидва в яму? 
Учень не вищий за вчителя, 
але, вдосконалившись, 
кожний стане, як його вчитель.
(Луки 6:39-40)
 Останні тенденції розвитку науково-практичної педагогічної думки (Болонський процес) вимагають переусвідомити традиційні парадигми освіти: освіта сьогодні розглядається не як процес передачі певної суми знань, а як перманентний процес оволодіння основними освітніми принципами, в якому учень відіграє активну роль.
     На успішний розвиток особистості учня впливає багато чинників, та чи не найважливішим є майстерність і професіоналізм вчителя, який любить своїх учнів. Від професійної компетентності вчителя залежить формування конкурентоспроможності, ключових компетентностей учнів, їх спроможності увійти в світовий глобальний простір. Удосконалення рівня професійної компетентності вчителів – один із основних напрямів реформування сучасної системи освіти.
     Поняття «компетентність» (лат. competens - відповідний, здібний) означає коло повноважень будь-якої посадової особи чи органу; володіння знаннями, досвідом у певній галузі. Під професійною компетентністю педагога розуміють особистісні можливості учителя, які дозволяють йому самостійно й ефективно реалізовувати цілі педагогічного процесу. Для цього потрібно знати педагогічну теорію, уміти застосовувати її в практичній діяльності.
     До елементів професійної компетентності  відносяться наступні:
- спеціальна компетентність в галузі дисципліни, що викладається;
- методична компетентність в галузі формування знань, умінь і навичок в учнів;
- психолого-педагогічна компетентність в області мотивів, здібностей, спрямованості учнів;
- аутопсихологічна компетентність - рефлексія педагогічної діяльності.
     Можна виділити 4 типи професійної компетентності:
- функціональна, яка характеризуєтсья професійними знаннями і вмінням їх реалізувати;
-  інтелектуальна, вона виражається в здатності аналітично мислити і здійснювати комплексний підхід до виконання своїх обов'язків;
-  ситуативна, що дозволяє діяти залежно від ситуації;
-  соціальна - передбачає наявність комунікативних та інтегративних здібностей.
     Професійна компетентність учителя – це сукупність його особистісних якостей, загальної культури й кваліфікаційних знань, умінь, методичної майстерності, гармонійна інтеграція яких у педагогічній діяльності дає оптимальний результат.
     Важливими є внутрішні чинники: особистісні якості вчителя, його загальна культура, управлінські й організаторські можливості, а вже потім – кваліфікаційна компетентність, що передбачає знання, уміння, навички з отриманої спеціальності. Науковцями та педагогами розробляються й постійно вдосконалюються ключові складові професійної компетентності вчителів.

     Педагогічна компетентність учителя - це єдність його теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності. Психолого-педагогічна підготовленість складається із знань методологічних основ і категорій педагогіки; закономірностей соціалізації і розвитку особистості: суті, цілей і технологій навчання та виховання; законів вікового анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей, підлітків, юнацтва. Вона є основою гуманістично орієнтованого мислення педагога. Педагогічні уміння - це сукупність послідовно розгорнутих дій, що грунтуються на теоретичних знаннях. Частина цих дій може бути автоматизованою (навички). Зміст теоретичної готовності вчителя виявляється в узагальненому умінні педагогічно мислити, що передбачає наявність у педагога аналітичних, прогностичних, проективних, а також рефлексивних умінь. Педагогічна техніка є сукупністю умінь і навичок, необхідних для стимулювання активності як окремих учнів, так і колективу в цілому. До неї входять уміння обирати правильний стиль і тон у спілкуванні, керувати їх увагою, темпом діяльності, навичками демонстрації свого ставлення до вчинків учнів. Серед умінь і навичок педагогічної техніки особливе місце посідає розвиток мови педагога, що є одним із важливих виховних засобів і містить такі аспекти: правильна дикція, «поставлений голос», ритмічне дихання і розумне приєднання до мови міміки і жестів. Крім названих, до умінь і навичок педагогічної техніки належать: уміння управляти своїм тілом; регулювати власні психічні стани; викликати "на замовлення" почуття подиву, радості, гніву і под.; володіти технікою інтонування для вираження різних почуттів (прохання, вимоги, питання, наказу, поради, побажання тощо) та інші.
     Аналіз світових тенденцій у галузі професійно-педагогічної освіти засвідчує зростання вимог до педагогічного професіоналізму і особистих якостей вчителя. На думку вчених, основними проблемами, з якими зустрічатимуться вчителі у цьому тисячолітті, є: постійне ускладнення змісту освіти, гарантування високого рівня освітніх стандартів; самостійна постановка і вирішення творчих і дослідницьких завдань; ускладнення проблем виховання; безперервне оволодіння прогресивними технологіями навчання і виховання, новими досягненнями вітчизняного і зарубіжного досвіду; розв'язання складних професійно-педагогічних проблем, які вимагають інтеграції знань, практичних умінь і навичок із таких суміжних з педагогікою наук, як філософія, психологія, медицина, релігієзнавство, економіка, правознавство, кібернетика та ін.; робота в єдиному інформаційному середовищі, що передбачає раціональне використання інформаційних технологій у навчально-виховному процесі. Усе це може здійснювати лише вчитель з високою професійною компетентністю, розвиненими творчими, дослідницькими здібностями, високим рівнем інтелігентності, духовно-морального потенціалу, конкурентноздатності, ерудованості, здібностей до безперервної освіти.
     Основним напрямком удосконалення рівня професійної компетентності вчителя є професійне самовдосконалення шляхом цілеспрямованої самоосвітньої діяльності. Нові освітні технології сприяють поступовому зміщенню співвідношення «освіта – самоосвіта» до домінування самоосвіти. Швидкий розвиток сучасної науки, постійне нарощування інформації, підвищення вимог до будь-якого професіонала щодо його професійної компетентності потребують від кожної особистості прагнення й уміння систематично та наполегливо займатися самоосвітою.
     В основі ефективної педагогічної діяльності лежить позитивна «Я-концепція» вчителя. Прийняття себе, розуміння себе, оптимістичне світосприймання – чи не головний принцип забезпечення умов для зміцнення і збереження сприятливих тенденцій у самовдосконаленні та самореалізації особистості педагога. Відмінною рисою самоосвіти педагога є те, що результатом його роботи виступає не лише самовдосконалення в особистому та професійному плані, а й розвиток учнів. Вчитель повинен досягти успіху, щоб досягли учні, а учні повинні досягнути успіху, щоб його досягло суспільство.


ЛІТЕРАТУРА
1. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред.            О.В. Овчарук. – К.: «К.І.С.», 2004. – 112 с.
2. Н.Ф. Сергієнко Професійна компетентність сучасного вчителя / Електронний ресурс. - Режим доступу : http://tme.umo.edu.ua.
3. Новгородська Ю. Ідеї В.О.Сухомлинського живуть і розвиваються / Ю. Новгородська // Рідна школа. – 2002. – листопад. – C. 44-45.
4. Маркова А.К. Психология профессионализма / А.К. Маркова. – М.: Международный гуманитарный фонд «Знание», 1996. – 308 с.

3 коментарі:

  1. Шановний Вячеслав Григорович ! У своєму дописі Ви аналізуєте зміст поняття "професійна компетентність". Дозвольте поділитися кількома власними думками з приводу цього питання.
    Питання сутності компетентності вчителя є самостійним предметом і досить розроблене в педагогічній літературі. Вивчення професійно компетентного вчителя в залежності від його творчих здібностей розкривається у працях Т.В. Кудрявцева, Я.О. Пономарьова, І.В. Страхова і ін. Питаннями педагогічної компетентності займалися такі дослідники як В. Адольф, Ю. Варданян, Е. Зеєр, І. Зязюн, І. Колесникова, Н. Кузьміна, А. Маркова, Л. Мітіна, Е. Рогов, Є. Сахарчук, В. Сєриков, В. Синенко, А. Щербаков та ін. Разом з тим, дослідники цієї проблеми дуже розходяться у визначенні сутності , складових та структури професійної компетентності вчителя. Спеціаліст з питань професійної компетентності вчителя Н.Ф. Сергієнко (Ви його теж тут цитуєте) відмічає: «Загальна феноменологія професійної компетентності вчителя загальноосвітнього навчального закладу та її окремих видів знайшла відображення у великій кількості психолого-педагогічних досліджень, проте в сучасній психолого-педагогічній науці проблема професійної компетентності педагога не має однозначного розв’язання».
    Є спроби в літературі ( В.О. Сластьоніна, Є.І. Антипова, М.І. Болдирєва) створення психограми вчителя , тобто тих мінімальних вимог до особистісних якостей та теоретичних і практичних знань , умінь, навичок, без яких вчитель – не вчитель. Це особисті якості : науковий світогляд, загальна ерудиція, громадянська зрілість, компетентність, любов до дітей, комунікативність тощо.
    Компетентність вчителя є вужчим поняття і в порівнянні з педагогічною майстерністю — комплексом властивостей особистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі. Так вважає фахівець у цій галузі І. Зязюн.
    Але не зважаючи на відсутність чіткого і однозначного розуміння у фахівців змісту поняття професійної компетентності вчителя, кожен педагог усвідомлює об’єктивне існування даної категорії й повинен мати власну уяву про компетентність педагога взагалі і конкретно свою професійну компетентність. А ще однозначно - її постійно розвивати.
    Орієнтирами для розвитку власної професійної компетентності педагога повинні бути нормативні акти в галузі освіти, основи педагогічної науки та психології, сучасні досягнення науки, якої навчає вчитель школярів.
    Класику педагогіки Я.А.Каменському приписують такі досить жорсткі , але справедливі слова: « Що таке учитель-неук, пасивний керівник інших, як не тінь без тіла, хмара без дощу, джерело без води, лампа без світла, отже, пусте місце.... Ти удаєш із себе вчителя - так учи або скинь із себе цю машкару».

    З повагою Постолюк П.І., вчитель історії Мануйлівського НВК

    ВідповістиВидалити
  2. Дуже важлива тема для дискусії в освітянських колах, адже ні для кого не секрет, що сучасні вчителі повинні більше приділяти уваги власним компетенціям ніж їх колеги з 80-90 років. Це в свою чергу пов'язане з розвитком ІКТ та переформатуванням програмового матеріалу, інколи не дуже вдалим, але це реалії нашого життя. Дякую за статтю. Бажаю творчих успіхів.

    ВідповістиВидалити
  3. Розумно. Конкретно. Основою компетентності є рівень знань і умінь вчителя, його методична обізнаність і підготовка. Мені здається, що стаття найбільш актуальна для молодих вчителів. З неї можна почерпнути, на що потрібно звернути увагу, щоб бути грамотним, компетентним педагогом.

    ВідповістиВидалити