вівторок, 16 грудня 2014 р.

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ В АКТИВІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ



У статті автор доводить переваги активного навчання над традиційним, висвітлює методи і прийоми, які доцільні в процесі викладання історії.
Існує помилкова думка, що чим більше вчитель розповість на уроці, тим краще будуть знати історію учні. Проте більше ніж величина обсягу переданих знань на уроці вчителя повинно хвилювати питання, як зробити так, щоб всім учням було цікаво на уроці, щоб всі були залучені в навчальний процес, не залишилося жодного байдужого. Адже учень – не посудина, яку до країв потрібно наповнити знаннями і головна проблема навчання – навчити дітей здатності мислити, розвивати у них потребу вчитися за допомогою встановлення зворотного зв'язку, що ґрунтується на інтересі до предмета. Тому одним з головних завдань навчання історії є необхідність зацікавити дітей предметом, викликати у них інтерес до вивчення минулого, іншими словами активізувати їх пізнавальну діяльність.
Складовими діяльності вчителя історії є декілька актуальних напрямків, які дають гарні результати в активізації пізнавальної діяльності учнів.
Перший напрямок: організація пошуково – дослідницької діяльності школярів у процесі вивчення вітчизняної історії, що є одним із засобів розвитку творчої особистості. 
Ця робота формує здатність уявляти, співпереживати, узагальнювати і, зрештою, застосовувати все набуте впродовж всього життя. Елементи пошуково – дослідницької роботи формуються поетапно, цілеспрямовано, з урахуванням рівня освіченості та вікових особливостей учнів. Наприклад, учні 5-го класу, які тільки починають знайомство з історією (курс «Вступ до історії»), на урок з теми «Імена і назви» пишуть літопис своєї родини, який відображує становлення різних поколінь, вшанування народних, релігійних та сімейних традицій у родині, захоплення та уподобання її окремих членів тощо. Також кожен учень 5-го класу знаходить і презентує інформацію про назву своєї вулиці, або назву кутка на території села, в якому він проживає. Вже в старших класах широко використовується увесь арсенал творчих методів.
Завдання вчителя в цей період – підготувати учнів до самоосвіти, навчити вмінню грамотно спілкуватися і самостійно здобувати інформацію, розвивати їх комунікацію.
Другий напрямок: розвиток творчих здібностей учнів засобами гри.
Одним з шляхів заохочення учнів до навчання є широке використання методів навчальної гри. В своїй роботі вчитель може використовувати різні види ігор: рольові, сюжетні, ділові, ігри-змагання. Практика показала, що саме ігри-змагання є найцікавішими для учнів і саме вони найбільшою мірою сприяють посиленню інтересу школярів до вивчення історії. Адже прагнення перемогти в учнів не тільки середнього, а й старшого віку таке велике, що це змушує їх ретельно готуватися до гри, усуваючи прогалини в знаннях, поглиблюючи їх, працювати з додатковою літературою, шукати нових підходів до розв’язання тої чи іншої навчальної проблеми. Найулюбленішою грою учнів є брейн-ринг. Ця гра активізує навчальний процес, сприяє кращому засвоєнні термінів та понять, тренує пам'ять, розвиває кмітливість, виробляє вміння застосовувати набуті знання на практиці, поглиблює внутрішньокурсові й міжпредметні зв’язки. Ця гра вчить колективного мислення. Учні вчаться мислити не тільки правильно, а й швидко, виробляють навички та вміння методом «мозкового штурму» знаходити правильну відповідь, відкидаючи при цьому все другорядне. Щоб досягти ефекту від гри, треба вміло скласти запитання. При цьому треба дотримуватися щонайменше трьох правил:
 1.підручник, першоджерела, методичні посібники не повинні містити прямих відповідей на поставлені запитання.
2. підготовка до відповіді має передбачати щонайменше дві розумові операції.
3. запитання має бути сформульоване в ігровій формі, але відповідь має бути однозначною.
На практиці можна використовувати такі типи запитань: запитання на міжпредметні зв’язки, запитання на міжкурсові зв’язки, завдання «закінчити вислів», « хто(що) зайвий(зайве) і чому?», « кого(чого) не вистачає в списку і чому?»,  історичні рівняння.
Ігрові форми добре розвивають пам'ять дитини, логічне мислення, увагу, просторову та часову уяву. Так, закінчивши вивчення теми або розділу, доцільно проводити тематичне оцінювання з такими елементами, як «Впізнай героя» або «Вгадай мене», де необхідно зорієнтуватися у тлумаченні опису особи чи події; «Склади ключове слово» - визначення головного поняття теми; «Викресли зайве» - узагальнити декілька термінів, знайти їх зв'язок з якимись явищами, подіями чи країнами і виокремити лишнє; «Знайди мені пару» - з одного переліку постатей, термінів та подій знайти пару з іншого переліку, яка б мала пряме відношення до цих постатей чи подій тощо.
Втім, застосовувати ігри можна не тільки на підсумкових заняттях. Популярні забавки зі словами – шаради, загадки,акровірші, ребуси, кросворди, вікторини, головоломки, які потребують не тільки знань з історії, але й гарного володіння мовою, можна використовувати майже на кожному уроці і при вивченні нової теми, для якої вони слугують «наживкою», бо зацікавлюють дітей. 5-7 хвилин гри – це своєрідна розумова гімнастика, яка привчає раціонально мислити, послідовно виконувати логічні операції, шукати нестандартні ходи, спілкуватися між собою.
У молодших та середніх класах доцільно використовувати творчі ігри: «Нові казки з історії»(«Один день з життя первісної людини», «… міського жителя Середньовіччя»; «Я – член команди Христофора Колумба», «… Френсіса Дрейка»; «Я воював в армії Спартака», «… Юлія Цезаря» і т.п.). Головними вимогами таких ігор є не тільки відповідність теми та часу, знання подій і вміння їх вплітати в сюжет оповідання чи малюнка, а й уміння цікаво і гарно подати матеріал, знання мови, літературні здібності тощо. Тому як рівноправні партнери в таких іграх виступають історія та українська мова. 
Третій напрямок: впровадження інтерактивних методів, які перетворюють навчання у співнавчання, де вчитель вже не «диктатор», а «диригент», який керує розумовою діяльністю учнів, спрямовуючи її на реалізацію принципу «Допоможи мені зробити це самому».
На практиці доцільно використовувати такі форми інтерактивних занять, як «Історичні мости» - різновид дискусії, де висловлюються і аргументуються протилежні думки - різні погляди на одну проблему (наприклад, на проблему податків заслуховуються погляди трьох середньовічних станів – духовенства, лицарства та третього тану (7 клас, всесвітня історія); «Ігрове конструювання» - відшукати найкращий спосіб розв’язання проблеми (наприклад, жителі середньовічного міста; проблема – відносини з сеньйором); «Історичний ринг» - співставлення протилежних думок тощо.
Четвертий напрямок: використання логічних завдань та задач, як засіб розвитку логічного мислення дітей.
На практиці можна використовувати такі завдання, як: «Заповнити пропуски в ланцюжку», «Встановити відповідність»,  «Розташувати в хронологічній послідовності» тощо.
Успіх учителя історії значною мірою залежить від його вміння зробити з навчального матеріалу цікаву розповідь, створити в уяві учнів переконливу, хвилюючу картину подій, викликати в них живе емоційне сприйняття. Але не менш важливим є вміння перевіряти знання учнів. Перевірка знань учнів за допомогою вправи «Тексти з помилками» при вмілому її використанні відкриває перед учителем на даному етапі уроку широкі можливості.
Робота над виправленням помилок дає змогу оживити урок, зацікавити дітей, підвищити їх пізнавальну активність. Одночасно в ігровій формі учням можна повідомити деякі відомості, які нерідко проходять повз їх увагу: про основні риси повсякденного побуту, форми спілкування.
Традиційний урок провести легше, ніж із використанням інтерактивних методик. Але результативність інтерактивного навчання доведена педагогічним досвідом більшості європейських країн. Це не значить, що вони не використовують комбіновані уроки. Вони є, але ці уроки складають лише маленьку частину від загальної кількості шкільних уроків. І тільки вчитель вирішує, як йому вчити дітей у новому тисячолітті.

Література
1. Баханов К.О. Традиції та інновації в навчанні історії в школі. – Запоріжжя, 2002.
2. Кравчук Т. Організація перевірки рівня навчальних досягнень учнів з історії //Історія України. – 2006, №3. – С.7-12.
3. Мокрогуз О.П. Інноваційні технології на уроках історії. – Х.,Основа, 2005.
4. Мочкіна Л.І. Нестандартні уроки з історії України. – Тернопіль, Мальва-ОСО, 2005.
5. Пометун О., Фрейман Г. Сучасні цілі та завдання шкільної історичної освіти в Україні //Історія України. – 2006 , №19.- С.8-13.
6. Шашура Л. Нестандартні уроки з правознавства у школі. – Тернопіль, Підручники і посібники, 2007.

6 коментарів:

  1. Мені дуже подобаються Ваші уроки. І хоч я вчитель математики, та дещо почерпнула з Вашої доповіді: логічні задачі, знайди помилку, тощо. Дуже дякую за цікаву доповідь!!!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Усі інноваційні технології, що запроваджуються в освіті, орієнтуються на зміну кінцевого результату, виховання особистості яка вміє самостійно діяти в шкільному та суспільному середовищах. Була присутня на Ваших уроках. У своїй практиці теж використовую нетрадиційні форми та методи навчання. Я переконана, що нестандартні та ігрові елементи - це необхідний напрямок у вивченні такого складного і цікавого предмета, як історія. Творчих успіхів Вам!

      Видалити
  2. Цілком очевидно, що Сергій Якович має в своєму багажі "родзинки" творчого досвіду, свій почерк майстерності, свій шлях до серця і думок дітей, щоб досягти поставленої мети, підвищити коефіцієнт корисної дії на уроці. А для цього використовує новітні технології та ІКТ. Позитивним у його роботі є те, що для нього кожна дитина неповторна і саме це вимагає і від нього унікальності і неповторності. Знаючи його як учителя, як колегу, з яким працюю поряд, з повним правом можу стверджувати, що він, покликаний своїм високим статусом педагога, збагачує і возвеличує дитячі душі, готує до самостійного життя у наш непростий і складний час. У його роботі просліджується постійний процес: предмет - учитель - життя - учень і далі по колу. А це вимагає високої компетентності, педагогічної і методичної майстерності. А їх Сергію Яковичу не бракує і про це свідчить вище висвітлений досвід учителя. Володіючи різними формами і методами викладання свого предмета, маючи в собі потужний заряд енергії, здатності впливати на учнів, Сергій Якович формує світогляд своїх вихованців. Бажаю подальших успіхів і професійного росту своєму колезі.

    ВідповістиВидалити
  3. Сергій Якович, з цікавістю познайомився з Вашим дописом. Особливо приємно було побачити не теоретичні викладки щодо поняття професійної компетентності вчителя, а проезентацію Вашого власного досвіду з використання ефективних форм, методів , технологій, прийомів навчання.
    Під час відкритих уроків , на яких були присутні ваші колеги - члени районного методоб'єднання вчителів історії, ми бачили чудову методику, гарну атмосферу пізнання, цікавість в очах дітей, захоплюючі і різноманітні форми роботи.
    А ще ми бачили компетентного педагога, який постійно працює над собою.
    Успіхів, натхнення, вдосконалення.

    З повагою Постолюк П.І., вчитель історії Мануйлівського НВК

    ВідповістиВидалити
  4. Ваші уроки, Сергію Яковичу, - скарбниця мудрості та педагогічної майстерності, до якої з радістю та користю для себе можуть завітати і учні, і викладачі. І, неодмінно, кожен винесе для себе щось нове та цікаве.
    Використання ваших методів проведення нестандартних уроків у значній мірі допоможе урізноманітнити уроки та зацікавити учнів та залучити їх до глибшого засвоєння матеріалу. Щиро дякую. Успіхів Вам та натхнення.

    ВідповістиВидалити
  5. Цілком погоджуюся з Вами, Сергію Яковичу, в тому , що традиційний урок провести значно легше, ніж з використанням інтерактивних методик.Та Ви особисто легких шляхів не шукаєте, а постійно підвищуєте свій фаховий рівень та професіоналізм. Доказом того є Ваша яскрава участь у конкурсі "Учитель року - 2015" . А стаття про переваги активних форм роботи на уроках історії цікава, змістовна, має практичне спрямування і може слугувати методичними рекомендаціями для наших молодих колег. Нових Вам професійних успіхів та досягнень!

    ВідповістиВидалити