вівторок, 16 грудня 2014 р.

РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВЧИТЕЛЯ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЯК ЗАПОРУКА УСПІШНОГО НАВЧАННЯ УЧНІВ


У тезах розкрито загальні уявлення про сучасні підходи до професійної  діяльності  педагога, професійні вимоги до сучасного педагога та його розвиток, поняття про професійну компетентність педагога та її основні компоненти; коротко розкрито зміст основних педагогічних технологій, які можна використовувати на уроках світової літератури.
Педагогічні знання, здібності, вміння і навички формуються і розвиваються впродовж усього процесу підготовки і діяльності педагога. Справжній педагог завжди є людиною, яка вчиться і завдяки цьому відкриває в собі все нові можливості, реалізує їх підчас викладання свого предмета, стимулювання навчальних старань, повсякденного виховання учнів. Часто до праці над собою його спонукають проблеми, що виникають у процесі роботи. В діяльності він перевіряє, на що здатний, здобуває визнання своїх колег, учнів і їх батьків.
Вимоги до педагога висвітлені в Законі України «Про загальну середню освіту»: «Педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту, належний рівень
професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров'я якої дозволяє виконувати професійні обов'язки в навчальних закладах середньої освіти».
Успішну орієнтацію педагога в сучасному освітньому, інформаційному просторі, задоволення його індивідуальних, професійних потреб, досягнення успіху в професійному самовираженні та взаємодії з соціумом забезпечує високий рівень педагогічної компетентності. Компетентність педагога пов'язана з професіоналізмом, тому зміст поняття «професійна компетентність» визначається рівнем професійної освіти, досвідом, індивідуальними здібностями і якостями педагога, вмотивованим прагненням до неперервної самоосвіти та самовдосконалення, творчим і відповідальним ставленням до справи.
Професійна компетентність (лат.  сотреtеrе    досягати, прагнути) педагога –  інтегративна  риса,  що  включає  знання, вміння, навички, зафіксовані у кваліфікаційних вимогах, та особистісні  нахили  й  орієнтири  щодо  розвитку особистісної культури, поглиблення власного досвіду, здійснення інноваційної діяльності.) [4, с.34].
Сутнісними характеристиками - складовими педагогічної компетентності виступають: педагогічна майстерність, комунікативне мистецтво, володіння педагогічними технологіями, інноваційна діяльність.
Вимоги часу спонукають учителя світової літератури формувати інтелектуальну, високоосвічену, самодостатню учнівську особистість з критичним мисленням, інноваційною діяльністю, мовознавчим світоглядом, творчими здібностями, ґрунтовною життєвою позицією на основі національно-патріотичних цінностей.
Педагог повинен прагнути до духовного збагачення учнів, поважати невичерпність і унікальність кожної людської особистості, організовувати педагогічний процес як духовну взаємодію в умовах психологічного комфорту, інтелектуальної співпраці, співтворчості, діалогової культури, поєднувати педагогіку впливу з педагогікою взаємодії і фасилітації (лат. facilitate – стимулювати, активізувати), що забезпечують взаємозбагачення, гармонійний розвиток і саморозвиток суб'єктів педагогічного впливу. Бути фасилітатором
означає сприяти гармонізації особистості учня, допомагати йому, актуалізувати потребу в особистісному зростанні, розвивати здатності до творчої адаптації та самозмін.) [4].
Учень – не пасивна фігура педагогічного процесу, і я прагну дати йому не лише певний вантаж знань, а й навички мислити, стимулювати розвиток його пізнавальних сил, роботу думки, постійну потребу вчитися, самостійно здобувати знання, спостерігати, досліджувати.
Лише вчитель, знаючи програму  вивчення світової літератури, можливості своїх учнів, зможе підібрати найефективніші форми і методи навчання. Саме це спонукає його бути у постійному пошуку інновацій, які б задовольняли учнів, давали можливість творити, мислити, вчили навчатися.
Завдання школи сьогодні – сформувати людину з інноваційним стилем мислення, культури. Я вважаю, що    головна мета уроку літератури полягає у тому, щоб на основі сприйняття найкращих творів представити матеріали для саморозвитку юної особистості, пізнання світу та себе в цьому світі.
А.І.Богосвятська виділяє найбільш поширені освітні технології у практиці вчителя світової літератури:
1. Проектно-діяльнісна технологія.
2. Технологія педагогічної майстерні.
3. Технологія розвитку критичного мислення
(Основні прийоми і методи: "Спрямоване читання", "Читання з маркуванням тексту", "Читаємо і запитуємо", "Читаємо в парах — узагальнюємо в парах", "Бортовий журнал", "Знаємо — Хочемо дізнатися — Дізналися". "Кубик". "Кластер". "Асоціативний кущ", Гронування", "Карта поняття", "Твір-п'ятихвилинка",  "Структурований огляд", "Павутинка дискусії", "Мінливі перспективи", "Навчання на протилежностях", "Шкала цінностей", "Порушена послідовність", "Вільне письмо", "Методика взаємних запитань", "Взаємне навчання", "Дебати" та ін.)
4. Технологія проблемного навчання 
(Основні прийоми і методи: метод монологічного викладу, метод діалогічного викладу, метод евристичних завдань, метод дослідницьких завдань, метод програмованих завдань, прийом створення проблемної ситуації, завдання з помилками та ін.)
5. Біоадекватна (ноосферна) технологія.
6. Технологія зустрічних зусиль.
(Основні прийоми і методи: "Відстрочена відгадка", "Занурення", "Епіграф", "Лови помилку", "Опитування-кросворд", "Згоден — не згоден", "Ціль та цілі", "Питання до тексту", "Знаю — не знаю", "Театралізація", "Кластер",
"Повернення до початку", "Три рівні домашнього завдання", "Есе" та ін.).
7. Технологія створення ситуації успіху.
(Основні прийоми і методи: "Невтручання", "Холодний душ", "Анонсування", "Гидке каченя", "Емоційне заохочення", "Сходинки до успіху", "Емоційне погладжування", "Емоційне блокування", "Стабілізація", "Даю шанс",
"Сповідь", "Емоційний сплеск", "Обмін ролями", "Допомога друга", "Еврика", "Навмисна помилка" та ін.)
8. Діалогова технологія.
9. Особистісно орієнтована технологія навчання.
(Основні прийоми і методи: "Співзвучність позицій", "Якби я був автором...", "Написання творів-перевтілень", "Станьте творцем афоризмів", "Читаючи твір, я бачу... чую... відчуваю...", "Щоденник подвійних нотаток", "Персонажі твору і я", "Пошук асоціацій", "Палітра емоцій" та ін.)
10. Інтерактивна технологія
(Основні прийоми і методи: "Мікрофон", "Мозковий штурм, "Обери позицію", "Коло думок", "Асоціативний кущ", "Гронування", "Літературний крос", "Так чи ні", "Викинути зайве",  "Ажурна пилка", "Круглий стіл", "Ділова гра", рольові ігри, навчальні тренінги, колективні вирішення творчих завдань, кейс-метод, практичні групові й індивідуальні вправи, моделювання певного
виду діяльності або ситуації, проектування й написання бізнес-планів, різних програм, обговорення відеозаписів тощо.)
11. Комп'ютерні (інформаційні, мультимедійні) технології.
12. Здоров'язбережувальні освітні технології (ЗОТ) [3, с. 2-13].

До освітніх технологій можна також віднести уроки літератури з елементами компаративного аналізу
Урок компаративного аналізу— заняття, на якому домінуючим є порівняльний аналіз художньої літератури. Ґрунтується він на набутках компаративістики. Про можливості компаративістики як шкільної методики аналізу тексту йдеться у працях Д. Наливайка. Питання компаративного аналізу є актуальним напрямком сучасної методики, серед найбільш вагомих студій - праці Л.Ф.Мірошниченко, Т.Ф.Нефедової, Н.И.Волошиної, О.М.Ніколенко, О.М.Куцевол, Ж.В.Клименко, А.В.Грабовського, В.М.Бабенко. Аповнішому розкриттю творчих здібностей учнів, формуванню полікультурної компетентності на уроках компаративного аналізу допомагають елементи методичних концепцій Ю.І.Ковбасенка, Є.В.Волощук, О.О.Ісаєвої.
Уроки з елементами компаративного аналізу – це особливі уроки. Основна їхня перевага перед традиційними полягає в тому, що вони максимально оптимізують навчальний процес, роблять його дослідницьким, творчим, цікавим. Такі уроки виключають диктат учителя, унеможливлюють його безперебійний суцільний монолог, повчання. Залучення ж до додаткового матеріалу – це не просто його механічне розширення, а переведення навчання в нову якість. Діти на таких уроках опиняються в ситуації пошуку, дослідження через порівняння окремих літературних фактів і явищ. Вони просто зобов’язані мислити, розв’язувати певні навчальні завдання. А це активізує їхній пізнавальний інтерес, додає розумової і емоційної енергетики, сприяє розкриттю творчого потенціалу кожного учня, формуванню навичок аналітичного мислення, вихованню толерантних рис характеру, виробленню особистого погляду на життєві події та явища.       
На уроках компаративного аналізу потрібно обирати найефективніші прийоми. Доцільно вдаватися до проблемних ситуацій чи проблемних питань, дослідницьких робіт на уроці або самостійно в групах під час виконання домашніх завдань, творчого та коментованого читання, евристичних бесід, навчально-рольових ігор, дискусій, диспутів, семінарів.     У методичних публікаціях наголошується, що справжній компаративний аналіз можна вводити (за умови систематичності) в старших класах, коли в учнів сформувались певні знання з літературознавства і культурознавства. Але починати в 9 чи 11 класі вже пізно. Школярів треба поступово, планомірно готувати до такої роботи. Тому я пропоную залучати компаративний аналіз літературного твору (на рівні елементів) з 5 класу, з першої теми – вивчення усної народної творчості. При вивченні казок, учні помічають, що в казках різних народів досить багато подібного і в сюжетній будові, і в образній системі. Щоб з’ясувати аналогічність казок, п’ятикласники складають їх сюжетні плани. Характеризують схожих героїв, виокремлюють подібні риси. Найкраще порівняльну характеристику оформлювати у вигляді таблиці. Учні складають списки героїв, що мандрують із казки в казку.
         У шостому класі елементи компаративного аналізу можна вводити під час вивчення теми «Байка». Якщо під час аналізу байок Л. Глібова згадати твори Езопа та І. Крилова, порівняти мову, образи, зміст творів, звернути увагу на особливості їхньої побудови і поетику, учні легко помітять безліч спільних рис. Для порівняння можна побудувати схеми чи таблиці подібних рис, можливе порівняння мови байок чи складання і зіставлення планів байок. Важливо пам’ятати, що спільні риси визначаються учнями легко. Цікавіше простежити,  чим відрізняються байки, помітити відмінні риси і деталі.
Так, урок компаративного аналізу дає можливість показати учням риси, які об’єднують різні народи, і особливості, які свідчать про неповторність кожної нації, а також дає змогу глибше пізнати те чи інше явище життя, підкреслити типовість характерів персонажів, вічну актуальність деяких важливих для людства тем.
На завершальному етапі вивчення будь - якої теми важливе місце посідає позакласна робота, яка складається із позакласного читання, проведення різних літературних конкурсів, вистав, вікторин, літературних вечорів тощо [5].
У своїй роботі я вважаю своїм головним завданням – вивчення особистих навчально-пізнавальних можливостей учня, визначення індивідуальної зони його найближчого розвитку та допомогу формуванню ще не сформованих здібностей. Готуючись до кожного уроку, продумую та організовую так навчальну діяльність, щоб відбувався розвиток процесів прийняття, уяви, щоб учні оволодівали всім і в них нагромаджувався індивідуальний досвід пошукової діяльності, формувалися якості, потрібні для комбінування, конструювання, перетворення.
У своїй педагогічній діяльності найчастіше використовую такі види і прийоми: літературний диктант ( дописати слова, яких не вистачає з контексту, розподільний, вибірковий диктант), реклама( так, наприклад, учні 5 класу створюють рекламу твору Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра» та представляють її), розповідь від імені літературного героя, «Почаклуємо» (даний прийом спрямований на розвиток творчих здібностей, фантазії учнів: уявіть, що вам дозволено втрутитись в долі героїв (того чи іншого твору). Що саме ви зробили б?  І що сталося б внаслідок ваших дій? ). Також використовую різні схеми. Робота зі схемою на уроці дає можливість учителю розвивати у учнів такі форми мислення як аналіз, синтез, порівняння, абстрагування. Розвивається асоціативне мислення і виробляється вміння систематизувати, узагальнювати навчальний матеріал, і, нарешті, використання схем, як різновид наочних посібників, сприяє кращому сприйняттю, розумінню та запам’ятовуванню навчального матеріалу
Поставивши перед собою мету, перетворити процес навчання у захоплюючу справу, навчити і досягти високого рівня пізнавального інтересу учнів, спираючись на передовий  досвід, прагну досягти основного результату своєї діяльності.
Використання сучасних педагогічних технологій дає можливість для фахового росту, для зміни себе, для навчання разом з учнями. Різнобічна діяльність учня на уроці наближає його до кінцевої мети шкільної освіти – становлення творчої особистості та її подальшої самореалізації.
Література відкриває безмежний світ, в якому можна працювати над собою – набувати знання, розвивати самоаналіз, самосвідомість, мислення.

Література

1. Закон України «Про загальну середню освіту».
2. Мірошниченко Л.Ф. Методика викладання світової літератури в середніх навчальних закладах: підручник для вищих навч. закл. / Л.Ф. Мірошніченко.- Київ: Слово, 2010 .- 432с.
3. Богосвятська А.І. Сучасні педагогічні технології у практиці вчителя світової літератури// Зарубіжна література в школах України: Методичний журнал. - 2013. - N 1. - С. 34-41
4. Професійна діяльність і компетентність педагога. Сучасні підходи:  Навчально-методичний посібник/ Укл. В. І. Петроченко. – Запоріжжя: КЗ «ЗОЦТКУМ» ЗОР, 2011. – 40 с.
5. Куцінко О. Г. Професійний довідник учителя  літератури. —  Х.:
Вид. група «Основа», 2012. — 381, [3] с. : табл. — (Серія «Професійний довідник»).

4 коментарі:

  1. Цікава та змістовна публікація. Дякую!

    ВідповістиВидалити
  2. Дякуємо за цікавий та корисний матеріал! Успіхів та натхнення Вам!

    ВідповістиВидалити
  3. Ольго Іванівно, робота кропітка, потрібна,корисна..Успіхів, натхнення та наснаги!!!!!

    ВідповістиВидалити
  4. Дякую всім, хто звернув увагу на мою роботу

    ВідповістиВидалити