вівторок, 16 грудня 2014 р.

РОЗВИТОК КРАЄЗНАВЧИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ


Однією з важливих умов формування професійної компетентності педагога є наявність цілого ряду особистісних якостей: любов до дітей, вміння будувати  свої взаємини з ними, вимогливість до себе та учнів, ерудиція, працездатність, мобільність тощо.
Професійно-педагогічну підготовку вчителя історії доцільно розглядати через поняття «Професійна компетентність», яка означає сукупність особистісних якостей знань, що забезпечують високий рівень самоорганізації професійної діяльності.
Сучасна історична освіта базується на засадах компетентнісного підходу. Програми, підручники з історії спрямовані на формування і розвиток різних предметних компетентностей особистості.
В сучасній шкільній історичній освіті в Україні панує та точка зору, згідно з якою кінцевим результатом навчальної діяльності вважається сформованість компетенцій, що базуються на знаннях і вміннях, набутих завдяки навчанню, тобто саме оперування цими знаннями, способами діяльності мають бути визнані показниками результативності навчання.
Предметна компетентність передбачає оволодіння глибокими знаннями з різноманітних галузей історичної науки, системи теоретичних і експериментальних методів дослідження, наявність наукової ерудиції.
Основою психолого-педагогічної компетентності вчителя історії є його обізнаність в галузі дидактики, теорії виховання, психології, зокрема, знання сутності, змісту та структури освітніх процесів, сучасних технологій навчання вікових та індивідуальних особливостей учнів, володіння вміннями моделювання, оцінювання та корекції навчального процесу, організації позаурочної роботи з учнями.
Перелік предметних компетенцій, на формування яких спрямовує учителя даний підхід, включає: хронологічні, логічні, просторові, інформаційні, мовленеві, аксіологічні компетенції особистості. Як бачимо, формування і розвиток цих компетенцій, пов’язано з особливостями предмету «історія», особливо з історичним краєзнавством.
У сучасній Україні значно розширилася тематика краєзнавчих досліджень, розгорнулися раніше не доступні до вивчення сторінки історії того чи іншого краю. Важливим напрямком сучасних краєзнавчих досліджень є вивчення історії населених пунктів.
В своїй діяльності я використовую як традиційні так і сучасні методи історико-краєзнавчих досліджень:
-         Порівняльно-історичний метод – полягає у вивчені подій і фактів у тісному зв’язку з історичними обставинами, у яких вони виникли, і водночас у контексті змін, що відбувалися на різних історичних етапах.
-         Динамічний метод –  полягає у дослідженні структури краєзнавчого об’єкта в процесі зміни його станів, що відбувається в певний проміжок часу.
-         Статистичний метод – полягає в дослідженні стану певного  краєзнавчого об’єкта на певний час, в певному часовому зрізі.
-         Культурно-історичний. Дослідження проблем просторового переміщення культур.
-         Генетичний. Дослідження певної соціальної системи в її розвитку, у динаміці, починаючи від передумов появи об’єкта дослідження і до його зникнення.
-         Хронологічний. Простір як основна структура домінанта регіональних досліджень.
-         Спостереження. Пряма реєстрація подій свідками.
-         Усна історія – оповідання, спогади, перекази.
-         Опитування – це найбільш поширений і незмінний спосіб отримання інформації про життєвий досвід людини, її наміри, мотиви, думи, події, результати людської діяльності тощо.
-         Анкетне опитування – метод здобуття інформації, за яким спілкування між дослідником і респондентом відбувається за допомогою анкети.
-         Інтерв’ю – це метод здобуття інформації, що полягає у безпосередньому спілкуванні дослідника – інтерв’юера та респондента.
Історичне краєзнавство в школі відіграє суттєву педагогічну роль у трудовому, моральному, естетичному та патріотичному вихованні. Воно є невід’ємною складовою історичної освіти в школі. Власне спостереження учнів щодо життя, праці, побуту населення виводять їх поза межі уроку, школи, розширюють їхній світогляд, сферу інтересів, розвивають спостережливість, спонукають до вдумливого ставлення до суспільних явищ.
Залучаючи учнів до історико - краєзнавчої діяльності, учитель допомагає їм встановити взаємозв’язок між загально - історичним та місцевим матеріалом.
Найважливішими передумовами успішної історико - краєзнавчої роботи у школі є:
-         грунтовна обізнаність учителя з історією свого краю, володіння методикою його вивчення;
-         систематичне використання краєзнавчого матеріалу на уроках;
-         систематична позакласна та позашкільна пошукова краєзнавча діяльність, науковий підхід у її проведенні.
Спочатку вчитель виступає як інформатор, тобто розповідає учням про історію рідного краю, потім як організатор і дослідник – організовує пошуково-дослідницьку роботу зі збору краєзнавчого матеріалу, керує формуванням їхніх умінь і навичок, ознайомлює з науковими методами дослідження, дає наукову оцінку матеріалу, який зібрали учні. У результаті співпраці вчителя й учнів як на уроках, так і в позаурочній роботі, створюється своєрідна науково-дослідницька школа.
Залучення учнів до краєзнавчої роботи може проводитися різноманітними засобами:
-         запровадження елементів дослідження у навчальний процес;
-         роботою в гуртках або науковому товаристві;
-         участю в походах і експедиціях;
-         підготовка доповідей та рефератів;
-         участь в історико - краєзнавчих конференціях;
-         співпрацею з вищими навчальними закладами та музеями.
Краєзнавча робота в школі обов’язково охоплює самостійний пошук матеріалів, творчу дослідницьку діяльність. Учитель має передусім сам володіти дослідницьким методом та методикою навчання учнів елементам дослідницької роботи.
Відтак учитель історії зобов’язаний знати:
-         маловідомі або недосліджені сторінки з історії краю;
-         найважливіші джерела, методи їх вивчення та використання в навчально-виховній роботі;
-         актуальні проблеми сучасної історичної науки;
-         проблеми вітчизняної та місцевої археології, етнографії, топоніміки та ін..;
-         сутність дослідницького методу та його використання у краєзнавстві;
-         особливості учнівських досліджень з краєзнавчої тематики;
-         зв’язок між науковим і шкільним краєзнавством;
-         шляхи підвищення науковості шкільного краєзнавства і залучення учнів до творчої діяльності засобами краєзнавства.
Історичне краєзнавство – один з елементів історичної освіти та одна з найважливіших галузей шкільного краєзнавства. Воно є важливим засобом зв’язку школи з життям.
Історичне краєзнавство є одним з джерел збагачення учнів знаннями про історію рідного краю засобами виховання любові до нього і формування громадянських понять. Історичне краєзнавство розкриває учням зв’язок рідного краю з Україною, допомагає усвідомити нерозривний зв’язок, єдність історії кожного міста, села з історією нашої країни.

Бібліографія.

1.     Ващенко С.Л., Локшина О.І., Оврачук О.В., та ін.. Компетентісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи. – К.: 2004 – 112 с.
2.     Методика викладання історії в школі /О.І. Пометун, Г.О.Фрейман.-К.: Генеза, 2005. – 328 с.
3.     К. Баханов. Державний стандарт у сучасній історичній освіті: в пошуках оптимального варіанту /К. Баханов//Історія в школах України -№ 2, 2003

4.     Грінченко Г. Усна історія: методичні рекомендації з організації досліджень. /Г.Грінченко – Харків,2007.

5 коментарів:

  1. Повністю підтримую тези автора щодо краєзнавства як ефективної форми підвищення професійної компетентності педагога.

    В кожного вчителя власний індивідуальний підхід до самоосвіти. З власного досвіду організації шкільного краєзнавства можу зробити висновок, що дана форма роботи є дуже ефективним способом підвищення рівня предметної ( власне історичної ) компетентності вчителя. Захопившись пошуком інформації про минуле сіл Мануйлівки і Лутківки, мимоволі поглиблюєш власні знання з методології історичного дослідження, джерелознавства, геральдики тощо. В ході такої роботи створюються певні дидактичні матеріали до тем краєзнавчого спрямування в курсі історії України 5-11 класів ( брошури,буклети, історичні розвідки, мультимедійні презентації, картографічні матеріали, фото та відео матеріали). Їх використання в навчальному процесі пробуджує пізнавальний інтерес у школярів до місцевої та вітчизняної історії. Вчителю,який сам практикує дослідницьку діяльність, простіше залучити й вихованців до краєзнавчих чи інших дослідницьких проектів.

    З повагою
    Постолюк Петро Іванович, вчитель історії Мануйлівського НВК

    ВідповістиВидалити
  2. Дякую за цікавий матеріал. Успіхів у роботі.

    ВідповістиВидалити
  3. Завдяки розвитку краєзнавства в школі, разом із засвоєнням знань про історію, культуру, природу України, у дітей розвивається в першу чергу любов до рідної землі. А це - найважливіше завдання, яке стоїть перед нами, вчителями, саме в такий складний для всієї України час. Успіхів, творчих злетів Вам, Віта Валентинівно, у нелегкій роботі!

    ВідповістиВидалити
  4. Віта Валентинівна, Ви обрали цікавий і потрібний напрямок діяльності. Бажаю Вам успіхів у пошуково-краєзнавчій роботі, адже на цьому поприщі у Вас роботи непочатий край : це і 7 населених пунктів на території Якимівської с/ради з цікавими та загадковими назвами ( Миропіль, Андріївка, Дорофіївка, Виноградне) і генерал Самсонов О.В.- відома історична постать та інші.

    З повагою директор Якимівської ЗШ Іванова В.А.

    ВідповістиВидалити
  5. Сьогодні, як ніколи історичне краєзнавство є важливою складовою у вихованні патріотичних почуттів у сучасної молоді. Ви, Віто Валентинівно, разом зі своїми колегами - краєзнавцями робите необхідну справу. Творчих Вам успіхів, нових історичних розвідок.

    ВідповістиВидалити