В тезах викладено інформацію про сучасні вимоги до практичних психологів, які необхідні для професійного становлення та запропоновані рекомендації для ефективного консультування.
Актуальність
психологічного супроводу навчально-виховного процесу зумовлена новими
соціальними вимогами, відповідними змінами розвитку освіти України та загальносвітовими
тенденціями. Забезпечуючи психологічну складову організації освітнього
середовища, працівники психологічної служби системи освіти повинні забезпечити
умови, які б сприяли розвиткові індивідуальності кожної дитини, збереженню її
здоров'я, формуванню у неї готовності до самостійного життя в суспільстві після
завершення навчання.
Професійне становлення психолога-практика
у процесі професійної діяльності вимагає від фахівця складної напруженої
творчої роботи над розвитком власної особистості, вибір одних можливостей і
відмова від інших.
Професійне становлення фахівця це
процес, що має проходити кілька наступних стадій:
1)
рефлексивна – знання цілей діяльності, наполегливість,
наявність спеціальних здібностей, засвоєння цілей освіти;
2)
дидактична – оволодіння навичками, спеціалізованими
знаннями;
3)
управлінська – майстерність механізму впливу для
досягнення запланованого результату. На цій стадії фахівець має володіти
методиками (техніками роботи) і мати певні здібності непрямого впливу на
дитину.
Знання, навички й уміння можуть
бути представлені як рольові характеристики професійної компетентності
психолога.
Основними видами діяльності психологічної служби є:
- діагностика;
- корекція;
- реабілітація;
- профілактика;
- прогностика.
Ефективність роботи психолога значною мірою залежить від дотримання ним
правил і норм професійної етики. Практичні психологи завжди повинні
дотримуватися професійних етичних принципів і не дозволяти іншим впливати на
себе з метою порушити ці принципи. Щоб уникнути таких неоднозначних ситуацій і
сприяти більш ефективній діяльності психолога в системі освіти, на І
Установчому з'їзді Товариства психологів України 20 грудня 1990 року прийнято
Етичний кодекс психолога. Цей нормативний акт є гарантом високопрофесійної,
гуманної, високоморальної діяльності психологів України, здійснюваної залежно
від спеціалізації та сфери інтересів.
Головний етичний принцип, який має пронизувати всю професійну діяльність
практичних психологів, був установлений ще Гіппократом стосовно лікарської
етики – «Не зашкодь!». Цій заповіді мають підпорядковуватися всі інші
морально-етичні норми, до неї повсякчас повинні «приміряти» свої дії та вчинки
практичні психологи, в якій би сфері вони не працювали.
Основні принципи, які увійшли до
Етичного кодексу психолога:
- відповідальність;
- компетентність;
- захист інтересів клієнта;
- конфіденційність;
- етичні правила
психологічних досліджень;
- кваліфікована пропаганда
психології;
- професійна кооперація.
Специфіка психологічного консультування як окремого виду психологічної допомоги
визначається особливостями проблематики, змістом і методами діяльності. Цілі
консультування лежать в площині особистого благополуччя клієнта. Індивідуальне
консультування – це вид спеціально організованого спілкування, у процесі якого
психолог-консультант допомагає клієнтові дослідити і прояснити свою життєву
ситуацію, актуалізувати сили і здібності, щоб знайти вихід із складних для
нього обставин. Результатом консультування може вважатись «сповідь», або, як
вважають, сповнена розуміння, підтримки і співпереживання «зустріч», яка,
можливо, стане поворотним моментом у процесі життєтворчості.
Для консультування характерний м'який психологічний вплив на людину,
коротка тривалість роботи (5-6 зустрічей). Завданнями консультування є переважно:
надання психологічної інформації; інтеграція особистості, подолання внутрішньої
конфліктності та узгодження її інтересів; активізація психічних ресурсів;
подолання особистісних обмежень та освоєння нових поглядів на власну життєву
ситуацію; професійна підтримка і порада; допомога у розв'язанні гострих
життєвих проблем; вироблення адекватних форм поведінки в різних життєвих
ситуаціях.
Принципи надання психологічної допомоги особистості:
1.
Принцип активності особистості. Девіз: інтерес,
партнерство, співпраця.
2.
Принцип діалогічності. Тільки присутність значущого
іншого в сакраментальному діалозі особистості з життям може стати відправною
точкою для подальшого розвитку. Можливості для цього відкриваються завдяки
діалогу та процесу віддзеркалення.
3.
Принцип безумовного прийняття. Кожна людина є безумовною
цінністю і заслуговує на увагу й повагу до себе. Цей принцип передбачає вміння
консультанта концентруватися на позитивних моментах досвіду клієнта, сприймати
людину такою, якою вона є; бути конгруентним, тобто послідовним у самовираженні
й використанні своїх почуттів (згода із самим собою та з іншим); бути
автентичним, до всього підходити чесно й не ховатися «за фасад»; проявляти
емпатію – відчувати людину, розуміти її думки й почуття, вміти продемонструвати
це; вміти випромінювати теплоту, щирість і безпосередність.
4.
Принцип відповідальності. Кожна людина потенційно готова
відповідати за себе. Ніхто не в змозі допомогти іншому психологічно, адже це
зміни у внутрішньому просторі особистості. Лише в найбільш серйозних випадках
консультанту варто тимчасово взяти на себе частину відповідальності за
порятунок клієнта з тим, щоб допомогти йому повною мірою усвідомити свою
відповідальність.
5.
Принцип технічності психологічної допомоги, тобто
трактування психологічної проблематики як психотехнічної за предметом і
методом. Ефективна терапія потребує відповідних, правильно використаних технік,
застосованих у контексті довірчих стосунків.
6.
Принцип системності, що полягає в системному аналізі
будь-якого явища та в системному підході до будь-якого симптому в усіх
площинах:через тіло, душу і духовне життя особистості.
7.
Принцип позитивного переосмислення того, що відбувається,
та активізація гуманістичних цінностей. У процесі позитивного переосмислення
сприймається все (і позитивне, і негативне), тобто існує те, що існує, і саме
воно з якихось причин доцільне, своєчасне і необхідне.
8.
Принцип компетентності. Консультант має право братися за
розв'язання лише тих завдань, на яких він розуміється, і використовувати лише
ті методики та техніки, які відповідають вимогам професійності та адекватності.
Організація роботи консультанта повинна бути такою, щоб ані її процес, ані її результат
не зашкодили здоров'ю, стану чи соціальному становищу людини.
Секрети ефективного
консультування:
1.
Більшість випадків розв'язання психологічних проблем має
одну спільну рису: потрібно послабити рух до чогось (або від чогось), що тримає
людину в рабській залежності, тобто повернути їй здатність діяти самостійно і
творчо.
2.
Не тільки клієнт, а й консультант повинен уміти чесно,
відкрито та безконфліктно виражати свої почуття.
3.
Клієнта варто слухати так, ніби нічого не знаєш про цей
світ. Здобуваючи інформацію з власної суб'єктивної реальності, ми консультуємо
перед усім себе, ніж його.
4.
Техніка зворотного зв'язку передбачає вміння консультанта
надавати інформацію клієнтові таким чином, щоб він міг використати її для
конструктивних змін.
5.
Помилкою є не стільки порада як така, скільки бажання
консультанта обов'язково дати корисну пораду, бо це відвертає увагу клієнта від
аналізу самого себе. Тому, якщо клієнт відкритий для діалогу, варто утриматися
від порад.
Бібліографія:
1.В.Г.Панок Психологічна служба
/Навчальний посібник/Кам'янець-Подільський – 2012р. с.278-298;
2.Упорядник Цумарєва Н.В. Слово
методиста /Методичні рекомендації/Кіровоград – 2012р. с.65-70;
3.В.Панок, Т.Титаренко,
Н.Чепелєва та ін.. Основи практичної психології/Підручник для студентів вищих
закладів освіти/ Київ «Либідь» - 1999р. с.236-249,362-393;
4.Т.А.Шаповал, Червонна Т.Ш..,
упорядкування – Робочі книги /в-во «Шкільний світ» /с.32.
Цілком з Вами згодна, що ефективність роботи психолога значною мірою залежить від дотримання ним правил і норм професійної етики. Практичні психологи завжди повинні дотримуватися професійних етичних принципів і не дозволяти іншим впливати на себе з метою порушити ці принципи.
ВідповістиВидалитиВзагалі, світ психологічної науки -чудово. Наразі психологічна грамотність потрібна кожній людині не лише в її професійній діяльності, але й у повсякденному житті, адже психологічна грамотність -перша початкова ланка психологічної культури, що характеризує культуру поводження, спілкування, культуру почуттів, ідеали й життєві цінності.Кожен педагог, без огляду на те, який предмет він викладає, має власну методичну скарбничку.Дякую Ларисі Володимирівні, що доповнила корисною інформацією мою методичну скарбничку.
ВідповістиВидалитиПсихологічне консультування покликане допомогти людині, особистості стати більш цілісної, виробити власні життєві стратегії і тактики, стати соціально успішніше, вирости як особистість, і, в кінцевому рахунку, прожити своє, а не чуже життя. Тому Ларіса Володимирівна дуже влучно відмітила про ефективність психологічного консультування в системі роботи шкільних психологів. Дуже важливим є консультування батьків та педагогів, для кращого розуміння своїх дітей та учнів. Раджу усим своїм колегам і собі, взяти цю статтю на озброєння та використовувати у своїй діяльності.
ВідповістиВидалитиШановна Лариса Володимирівна! Слушні думки щодо зростання професійної компетентності шкільного психолога.
ВідповістиВидалитиХотів би звернути увагу на дану проблему з точки зору вчителя. Ознакою вчительської компетенції є наявність психологічних знань. А ще важливіше - готовність вчителя застосовувати ці знання в організації навчально - виховного процесу, у спілкуванні з дітьми, вирішенні конфліктних ситуацій. Адже часто буває так: вчитель розуміє психологічну основу проблем у спілкуванні з дітьми, але не готовий робити над собою зусилля, визнавати всої помилки, змінювати стиль власної поведінки. А це вже - некомпетентність.
Компетентний шкільний психолог зможе надати практичну допомогу вчителю з питань психології дитини, спілкування тощо. Повторюся: не завжди вчитель вважає за потрібне звертатися по допомогу чи готовий її сприйняти. Вважаю , що в такій ситації компетентний психолог знайде спосіб ВПЛИНУТИ на педагога, особливо коли його помилки можуть мати негативні наслідки для дитини ( стрес, депресія тощо).
Адже коли виникають в школі реальні проблеми ( конфлікти, спроби суїциду, не дай Бог...) - виникають організаційні питання: а хто помилився? Орг. відповідь буде очевидною - і вчитель і психолог.
Сподіваюся, що матеріали Вашого повідомлення повпливають на зростання професійної компетентності як шкільних психологів, так і педагогів.
З повагою
Постолюк П.І., вчитель Мануйлівського НВК