вівторок, 16 грудня 2014 р.

САМООСВІТА ЯК ОСНОВА ДЛЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГА





В виступі подано інформацію про роль самоосвіти в підвищенні професійної компетентності педагога.
Професія педагога потребує постійного вдосконалення, оновлення  та поповнення інформації. Сучасний педагог  повинен іти у ногу з часом.  Саме для  покращення та вдосконалення педагогічних знань, умінь та навичок необхідна самоосвіта, яка вдосконалює професійну компетентність педагога, підвищує його авторитет, повагу серед учнів та вчителів.
Професія педагога – творча, різноманітна, цікава, натхненна, але досі досконало не вивчена. Немає єдиного алгоритму  як бути  хорошим вчителем. Тому кожен з нас  шукає власні підходи, методи, варіанти для здійснення єдиної мети – навчити. Недарма Сенека говорив: «Якщо людина  не знає, до  якої мети вона рухається, для неї жоден вітер не буде попутним».
Мій педагогічний стаж становить лише п’ять років, але  за цей час я зрозуміла, що вчитель повинен бути актором, психологом, наставником, науковцем, другом, порадником, прикладом  для учня. Поєднуючи ці професії в одній особі, сучасного вчителя учні  хочуть бачити  як компетентну, освічену, комунікабельну, активну, винахідливу, творчу, чуйну, вимогливу, цікаву, різноманітну особистість.
На жаль кожен з нас має власні недоліки, а поєднати усі вищевказані чесноти в одній людині, мені здається, не можливо. Леся Сидорович писала так:
«Не кожен вчитель може бути Вчителем
Таким, щоби надовго, назавжди.
Таким, щоб називали не мучителем.
Щоби урок, немов життя, прожив…»
За період своєї роботи я зрозуміла, що основа на яку може твердо  опертися вчитель це компетентність, яка набувається через самоосвіту та творчий підхід до будь-якої проблеми, як спосіб вдосконалення знань.
Якщо звернутися до тлумачного словника, то компетентний – це той, який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний; тямущий [1].
Компетентність – це загальна здатність, що базується  на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях набутих особистістю у процесі навчання [1].
Аналіз підходів до визначення поняття компетентність дозволив виділити основні характеристики компетентної особистості:
·                   оволодіння специфічними здібностями, що включають особливі риси і характеристики поведінки, значущі для певної діяльності;
·                   здатність отримувати високі результати у процесі навчальної діяльності;
·                   наявність  не тільки знань і умінь, але і формування житєвих компетенцій.
Отже, компетентний педагог повинен мати не лише міцні знання з предмета, а й досконало володіти практичними навичками, що застосовуються  в роботі [2].
Широкий розвиток сучасної науки, постійне нарощення інформації, підвищення вимог до будь-якого професіонала потребують від кожного педагога прагнення і уміння  систематично займатися самоосвітою. 
В Законі України «Про освіту» сказано: «Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов’язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру»[2].
Не дарма хтось сказав: «Найбільш нещасні відносини між учителем і учнемті, коли в них зароджується сумнів щодо знань учителя» на що М.О. Добролюбов додав «…Тільки-но довір’я втрачено, або хоч трохи захиталося, зараз же і слово вчителя втрачає свою силу, - його похвала і осуд не мають  значення, і те, що раніше охоче і з радістю робилося – тільки з любові і поваги до нього, досягається вже не інакше, як шкільною тиранією, покаранням і примусом »[2].
Тому основним напрямком удосконалення рівня професійної компетентності вчителя є професійне самовдосконалення шляхом самоосвітньої діяльності.
Самоосвіта – це безперервний  процес  саморозвитку та самовдосконалення, який вимагає від педагога наполегливості, систематичності, уважності, самоконтролю, самоорганізації [1].
Для продуктивної реалізації самоосвітньої діяльності на мою думку потрібно:
·   визначити чітку мету для самоосвітньої діяльності,
· поставити актуальні завдання, які потрібно виконати під час цієї діяльності,
·    мати неабияку наполегливість, терпіння, інтерес   при виконанні роботи,
·    обов’язково намагатися досягти поставлених цілей,
· зрозуміти де, і як можна використати даний теоретичний матеріал на практиці,
·  вивчити досліджуваний матеріал, так щоб можна було цікаво, доступно, зрозуміло його донести іншим, бо особливістю самоосвіти педагога є не лише самовдосконалення в особистому та професійному плані, а й розвиток учнів. Вчитель повинен досягти успіху, щоб його досягли учні, а учні повинні досягти успіху, що б його досягло суспільство [3].
Отже, сучасний педагог повинен розуміти, щоденне самовдосконалення та самоосвітаце потреба, яка захищає вчителя від інтелектуального зубожіння, допомагає йому підвищити педагогічну компетентність та авторитет як серед учнів так і вчителів.

Література
1.     Великий тлумачний словник української мови/ [уклад і голов. ред. В.Т.Бусел] – К., Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. – 1440 с.
2.     Інтернет – ресурс
3.     Словник педагогічних термінів // Педагогіка у запитаннях і відповідях. – Кузьмінський А.І.


2 коментарі:

  1. Цілком погоджуюсь із думкою автора. Адже, як писав В. Сухомлинський "учитель повинен бульше працювати не на уроці, а готуючись до нього". Вдосконалюватися, на мою думку, потрібно все життя. Учитель повинен вчитися всьому постійно, тому що сама його робота пов'язана з постійним оновленням. І чим більше пізнаєш, тим більше розумієш, скільки ще корисного можна почерпнути для себе.
    Бажаю успіхів Вам у роботі, щоб кожен день Ваша скарбничка поповнювалася новими відкриттями!

    ВідповістиВидалити
  2. В.О. Сухомлинський писав, що до хорошого уроку вчитель готується все життя. Щоб бути цікавим для учнів, відповідати сучасним освітнім вимогам, бути компетентним потрібно постійно вчитися та самовдосконалюватися.

    ВідповістиВидалити