вівторок, 16 грудня 2014 р.

CАМООСВІТА ЯК ПІДВИЩЕННЯ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГА

Стаття містить матеріал щодо управління самоосвітньою діяльністю педагога. Розкрито сутність таких понять, як самоосвіта, особливості її структури. Визначено проблеми управління самоосвітньою роботою педагогів, подано шляхи їх вдосконалення.
Кожен день, в який ви не поповнили своєї
освіти хоча б маленьким, але новим
для вас шматком знання…  вважайте безплідно
і не зворотно для себе загиблим.
К.С. Станіславський

Вдосконалюватися на мою думку потрібно все життя. Для вчителя  величезний інтерес представляє наука, й чим більше пізнаєш, тим більше розумієш, скільки ще корисного можна черпнути для себе інформації. Педагог-професіонал завжди шукає найоптимальніші шляхи для підвищення якості навчання та розвитку інтересу до предмета. Сьогодні дуже важливо, щоб вчитель був творчою, саморозвиненою особистістю. Адже саме він має великий вплив на формування світогляду Людини, яку він навчає.  Сучасний вчитель – обов’язково має бути професіоналом, адже він виховує майбутнє покоління, та майбутнє нашої з вами держави.[1.31]
         Хороший учитель має завжди продовжувати вчитися: вчитися працювати над собою, вчитися спілкуватися  з дітьми, вчитися готуватися до уроку. Вчитися, вчитися, вчитися… Педагогічна діяльність подібна до мозаїки - образ складається з шматочків, кожен з яких необхідно підібрати по кольору, формі, розміру. Праця клопітка, трудомістка: не завжди частинки співпадають. Іноді доводиться все перекладати по - новому. У Святому Письмі сказано, що всякий, хто вчить, ПОВИНЕН у першу чергу вчити самого себе! Тому самоосвіта - це чергова сходинка нашого педагогічного Олімпу…
Якщо ми візьмемо методику та техніку самоосвіти, то вони тісно пов’язані з рівнем сформованості в педагогів системи основних педагогічних умінь: вивчати необхідну літературу та передовий педагогічний досвід; виокремлювати з літератури, що вивчається, та передового педагогічного досвіду основні актуальні положення, факти, явища, що піднімають теоретичний та методичний рівень; вибирати з прочитаного та побаченого думки та методичні знахідки для апробації у власній педагогічній діяльності; систематизувати та розробити науково-методичне узагальнення; впроваджувати досягнення психолого-педагогічної науки та дошкільної  практики у власний досвід роботи з дітьми. Як відомо, ставлення педагогів до методичної роботи взагалі, й до самоосвіти зокрема, неоднозначне, а тому головним завданням методичної служби є створення стійкої мотивації професійного самовдосконалення.[4.39]
Організація самоосвіти педагога залежить від рівня його підготовки, визначення проблем, мети удосконалення його педмайстерності, вибору форм і способів узагальнення досвіду, опанування методики впровадження самоосвітньої діяльності.
Самоосвіта вчителя є необхідною умовою професійної діяльності педагога. Адже професійне зростання також можна назвати і пошуком свого шляху, набуттям власного голосу. Для мене план професійно-особистісного розвитку направлений на отримання  таких знань, які б сприяли розширенню освіченості у своєму предметі, підвищенню ефективності навчання предмету, сприяли б виробленню нових педагогічних прийомів і методик, розвитку творчого потенціалу у професійній діяльності. Створюючи модель програми професійно-особистісного саморозвитку, я виходив з того, що сьогодні суспільству потрібні ініціативні й самостійні фахівці, здатні постійно вдосконалювати свою особистість і діяльність. Займаючись самоосвітою згідно особистого плану саморозвитку, мною досягнуто певних результатів у роботі, які показують, що у моїх учнів формується нова система знань, умінь і навичок, розвивається самостійність, виникає інтерес до навчання а це все сприяє підвищенню ефективності навчання учнів. [6.3]
Мотиви, які спонукають мене до самоосвіти :
Бажання творчості. Вчитель - професія творча. Творча людина не зможе з року в рік працювати за одним і тим же поурочним планом або сценарієм. Робота повинна бути цікавою і приносити задоволення
Зміни, що відбуваються в житті суспільства. Ці зміни в першу чергу торкаються учнів, формують їхній світогляд, і не хотілося б, щоб мій образ формувався у них як образ «несучасної людини».
Конкуренція. Можливість бути потрібним на роботі. Не секрет, що багато батьків, приводячи дитину до школи, просяться в клас до конкретного вчителя, предметника або класного керівника.
Громадська думка. Мені не байдуже, вважають мене «хорошим» або «поганим». Поганим вчителем бути прикро…
Матеріальне стимулювання. Без постійного засвоєння нових знань не домогтися підвищення категорії, збільшення заробітної плати і т.д.
Інтерес. Вчитися просто цікаво. Як людина, яка щодня вчить, не буде постійно вчитися? Чи вправі вона тоді викладати?
Види діяльності в процесі самоосвіти, які сприяють моєму професійному зростанню як вчителя:
систематичний перегляд певних телепередач;
- читання методичної, педагогічної та предметної літератури;
- огляд в Інтернеті інформації з методики викладання предметів, педагогіки, психології, педагогічних технологій;
- відвідування семінарів, тренінгів, конференцій, уроків колег;
- дискусії, наради, обмін досвідом з колегами;
- систематичне проходження курсів підвищення кваліфікації;
- організація гурткової та позакласної діяльності з предмету;
- вивчення інформаційно-комп'ютерних технологій;
- відвідування предметних виставок та тематичних екскурсій з предмету при проходженні курсів;
- спілкування з колегами в школі, районі, області та в Інтернеті;
На власному досвіді я переконався в тому, що сьогодні можна вчитися із задоволенням. Вчитися можна різними шляхами, і кожен вибирає собі найбільш прийнятний, але хочеться нагадати слова німецького філософа Дістервега: «Ти лише до тих пір здатний сприяти освіті інших, поки продовжуєш працювати над власною освітою ...». Бажаю всім удачі та успіху!

Література:
1.     Стадник О.Л. Створення умов для розвитку творчої особистості вчителів   // Все для вчителя. – 2005. - №21-22. – С.30-32.
2.     Довгопол І. Професійна компетентність педагога: методика комплексного дослідження. – Сімферополь, 2006. – 70с.
3.     Діагностика праці вчителя. /Відкритий урок: розробки, технології, досвід. – 2007. – жовтень. –С.64-70.
4.     Квадріціус Л.В. Професійна самоосвіта вчителя // Управління школою. – 2006. - №13. – С.35-38.
5.     Соф’янц Е. Структура професійної компетентності сучасного педагога // Управління освітою. – 2006. - №17. – С.4-5.
6.     Тевлін Б. Резерви підвищення професійної майстерності вчителів // Завуч (Шкільний світ). – 2004. - №11. – С.3-6.


3 коментарі:

  1. Дуже приємно бачити, що мій молодий колега не збирається зупинятися на досягнутому, постійно прагне до самовдосконалення. Бажаю Вам, Сергій Васильович, успіхів у нелегкій вчительській праці та творчих злетів!

    ВідповістиВидалити
  2. Сергій Васильович! З цікавістю ознайомився з Вашими поглядами на проблеми професійного зростання педагога та презентацією власного досвіду сфері самоосвіти.

    Особливо корисною є Ваша спроба проаналізувати мотиви, які спонукають вчителя до самоосвіти та розвитку. Це питання часто обговорюють вчителі. Особисто хочу звернути увагу на вказані Вами внутрішні мотиви підвищення професійної компетентності педагога . Так, матеріальне стимулювання, конкуренція, громадська думка є важливими. Але якщо в учителя немає справжнього інтересу до минулого, немає справжнього внутрішнього бажання навчати дитину і ділитися своїми знаннями( а ще точніше - вчитися разом з дитиною) , то цього не купиш за сотню - другу надбавки чи премії.
    Думаю, ви погодитесь зі мною.

    З повагою
    Постолюк П.І. , вчитель історії Мануйлівського НВК

    ВідповістиВидалити
  3. Зворушило і зацікавило Ваше бачення професійного росту молодого вчителя, адже справжній вчитель навчається все життя. Аналізуючи Вашу педагогічну діяльність спостерігаю фаховий ріст. Так тримати! Бажаю підкорення нових педагогічних вершин!

    ВідповістиВидалити