ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МОЛОДОГО ВЧИТЕЛЯ-ФІЛОЛОГА ЯК ЗАПОРУКА ОСОБИСТІСНОГО ЗРОСТАННЯ ТА УСПІШНОГО НАВЧАННЯ УЧНІВ

У статті розглядаються основні аспекти щодо зростання молодого вчителя-філолога. Окреслено місце педагогічних компетентностей вчителя української мови та літератури як основного способу самовдосконалення і самоосвіти.

З розвитком нового освітнього простору сучасній школі потрібен конкурентоспроможний молодий спеціаліст, який вміє критично мислити, обробляти інформацію різноманітного змісту, використовувати отримані знання та уміння для творчого й креативного рішення проблем.  Конкурентоспроможність у цьому випадку включає в себе не лише отримання професійної кваліфікації, але й наявність професійних компетентностей, які, на сьогоднішній день, включають в себе кілька функцій: інформаційну (знати), діяльнісну (уміти), креативну (володіти), розвивальну (бути) (за В.В.Сидоренком). Саме вони сприяють неперервному особистісному та професійному зростанню і саморозвитку молодого педагога.

За визначенням О.М. Семеног, професійна компетентність учителя української мови та літератури – це «інтегральна особистісна якість, що включає педагогічну, психологічну, лінгвістичну, мовну, комунікативну, фольклорну, літературну, етнокультурознавчу, методичну, інформаційну, дослідницьку компетенції й виявляється на високому рівні готовності філологів до педагогічної діяльності» [1].

Таким чином, опрацювання сучасного стану вивчення видів професійної компетентності вчителів-філологів змушує молодого педагога оволодіти не тільки системою предметних чи міжпредметних компетенцій (педагогічною, психологічною, лінгвістичною, комунікативною, інформаційною, методичною, культурологічною), а й позапредметних, зовсім не пов’язаних з фаховими предметами, що відображаються в інтелектуальній, комунікативній, інформаційній, суспільно-політичній та особистісній сферах. Треба враховувати також, що на сучасному етапі розвитку освіти розширюються функції вчителя української мови та літератури, пов’язані з пошуковою, науково-дослідницькою, соціальною та культурно-просвітницькою діяльністю.

Зокрема, проблему особливостей структури методичної компетентності вчителів української мови слід розглядати опираючись на специфіку професійної діяльності словесників.

По-перше, оволодіння нормативно-правовими документами сучасної освіти стосовно навчання української мови та літератури,  які відбивають специфіку професійної діяльності вчителя-філолога за наступними показниками:

•    організувати ґрунтовне вивчення української мови, що створює широкі можливості для розвитку мислення і мовлення учнів, формування їхнього світогляду;

•    створити умови для набуття дітьми знань про мову, її граматичну структуру,словниковий склад, історію і закони розвитку; сформувати уявлення про роль мови в ментальності українського народу, розвитку інтелекту людини, тобто сформувати мовну компетентність учнів;

•    сформувати систему мовленнєвих умінь, потрібних сучасним школярам для спілкування в різних життєвих ситуаціях (мовленнєву компетентність);

•    сформувати комунікативну компетентність учнів шляхом  створення на уроці умов для свідомо-практичної мовленнєвої діяльності дітей (реалізація комунікативно-діяльнісного підходу до навчання української мови);

•    навчити дітей самого процесу одержання і передачі інформації;

•    реалізувати моральний аспект навчання мови, який передбачає формування національної особистості;

•    навчити дітей розуміти красу рідної мови, її гармонійність, ритмомелодику, відчути багатство емоційно-експресивного забарвлення висловлювань шляхом реалізації естетичного аспекту навчання української мови;

•    спрямувати процес викладання рідної мови на формування національної свідомості та світогляду учнів;

•    здійснити навчання мови на основі народної педагогіки і дидактики, у тісному зв’язку з національною і загальнолюдською культурою [1].

По-друге, вчитель-філолог має бути взірцевим користувачем української мови, який не має права на мовні помилки; вербальні засоби, якими послуговується філолог, стають показником його справжньої інтелектуальної лінгвістичної культури. Саме тому, лінгвістична компетентність учителя-філолога, набуває значущості. Педагог під час виконання своїх безпосередніх обов’язків виступає в різних комунікативних ролях, тому високий рівень його лінгвістичної компетентності є невід’ємною умовою ефективної діяльності навчальних закладів [4].

По-третє, вчитель-філолог має бути компетентним у сфері застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для оптимізації професійної діяльності та змоги навчати учнів адекватно діяти в інформаційному суспільстві.

Учитель-словесник має розуміти, що використання комп’ютера в навчально-виховному процесі відкриває перед ним багато перспектив. Комп’ютер може бути як об’єктом вивчення, так і засобом навчання виступаючи при цьому потужним засобом підвищення ефективності навчання. Ще ніколи педагоги не отримували такого потужного засобу навчання, що включає в себе здатність учителя орієнтуватися в інформаційному просторі, отримувати інформацію та оперувати нею відповідно до власних потреб і вимог сучасної освіти.

Тому ІКТ-компетентність вважають складовою професійних компетенцій, якими має володіти вчитель-предметник на сучасному етапі модернізації освіти, і включає у себе здатність учителя вирішувати професійні завдання з використанням сучасних засобів і методів інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій, що дозволяють учителеві правильно оцінювати ситуацію і приймати ефективні рішення в професійно-педагогічній діяльності, використовуючи ІКТ [3].

Отже, компетентний молодий спеціаліст української мови і літератури – це учитель, який завдяки мобілізованим достатнім знанням, умінням і професійним здібностям спроможний успішно вирішувати на практиці психолого-педагогічні завдання; педагог знаючий, уміючий, тямущий, здатний до професійного та особистісного зростання впродовж усього життя.

Список використаних літературних джерел

1.     Семеног О.М. Професійна підготовка майбутніх учителів української мови і літератури: Монографія.- Суми: ВВП "Мрія-1" ТОВ, 2005.- 404 с.

2.     Семеног О. М. Система професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури (в умовах педагогічного університету) : дис. доктора пед. наук: спец. 13.00.04 ,,Теорія і методика професійної освіти” / О. М. Семеног. – К., 2005. – 476 с.

3.     Сидоренко В.В. Модель професійної компетентності вчителя української і літератури в контексті впровадження компетентнісно зорієнтованого підходу. / В.В.Сидоренко // Наукова скарбниця освіти Донеччини. – 2011. - №1(8). – С. 72-77.

4.     Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах/ Колектив авторів за ред.. М.І. Пентилюк. – К: Ленвіт, 2004. – 400с.