вівторок, 16 грудня 2014 р.

«ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПЕДАГОГА ЯК ПОКАЗНИК ЙОГО ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ ТА ЗАПОРУКА УСПІШНОГО НАВЧАННЯ УЧНІВ» У РОБОТІ ВЧИТЕЛІВ СУСПІЛЬНО-ГУМАНІТАРНОГО НАПРЯМУ




У виступі йде мова про творчий потенціал учителя, його компетентність та пошук ефективних форм роботи з учнями.
         Учитель не має права бути байдужим. Словесник - тим більше. Він повинен не тільки глибоко знати свій предмет, а й уміти співпереживати, знаходити дорогу до кожного учня. Тому сучасний педагог – це творчий учитель, котрий відмовився від ролі ретранслятора готових істин і перейшов на позицію помічника, консультанта, організатора навчальної взаємодії як діалогічного спілкування, спільної пошукової діяльності, що сприяє розвиткові інтелектуальних і творчих здібностей кожної дитини. Бо робота вчителя – це творчість, а не буденне заштовхування знань в голови дітей. Виховати творчу особистість може лише творча особистість. Тож найбільший вплив на учня має той учитель, який запалює,дає імпульс сходженню до вершин творчості. А найбільший слід у пам’яті  дитини  залишає учитель, який захоплений своєю педагогічною професією, залюблений у літературу та дітей, досконало знає свій предмет, є яскравою особистістю, здатною провести цікавий, нетрадиційний урок, зрозуміти учня, його позицію та почуття, активний у своїх пошуках ефективних форм взаємодії з класом загалом і кожним зокрема.
         Отже, потребою нашого часу є творчий учитель, котрий ґрунтовно володіє знаннями традиційної методики, творчо використовує їх, удосконалює й оновлює методи викладання, розвиває в учнів здібності до творчості, сам є творчою особистістю, в якій реалізуються педагогічні креативні якості.
         Перебираю в пам’яті уроки. Бувало, звичайно, по – різному. Після одних виходиш окрилений і щасливий, після інших – пригнічений і сумний. Але завжди, як і кожен з нас, намагаюся шукати щось нове, причому разом з учнями. Тільки тоді можна досягти чогось в роботі,коли уроки перетворюються у співтворчість учителя і його вихованців, коли немає на уроці байдужих, коли учень думає не про оцінку, а про «душі високі поривання». На уроках  намагаюся виховувати – виховувати не просто сильну, сміливу, мужню людину, а й чуйну, добру, працьовиту. Робота на уроках літератури, особливо в старших класах, насамперед, потребує витримки. А чому саме? Тому що часто – густо діти не читають. Не читають не тільки великі прозові твори, а й малі. Готовими до уроку приходять одиниці. Тоді постає питання: який настрій матиме учитель , проводячи урок. Це хвороба для вчителів літератури. І хвороба невиліковна. Засилля комп’ютерів, відео- , телепрограм, Інтернету відібрали в людини найцінніше, найдорожче – любов до книги. Та як не важко, але працюємо. На уроках літератури намагаюся,щоб учні, які не читають, хоча б знали головних героїв твору, окремі епізоди. Вміли визначити тему твору та головні проблеми. Велику роль у розвитку особистості відіграють уроки літератури рідного краю. Це знайомство з творчістю письменників – земляків М.Миценком, О. Степаненко, М. Головановим. Особливо – з чудовим творінням М. Голованова, його прекрасною збіркою « Я дверь души открою чуду». Вражають око картини, якими проілюстрована збірка. Це незвичайні роботи теж нашого земляка , художника П.Колодєєва. Найголовніше, на урок літератури рідного краю завітав сам автор, розповів багато цікавого, прочитав нові вірші та дав змогу прослухати запис пісень на слова своїх поезій.
         Учительська праця не може бути суворо нормативною й регламентованою, тому що педагогічний процес складається з низки неповторних ситуацій, які потребують вирішення. З часом професійна діяльність учителя наповнюється дедалі глибшим творчим змістом:йому надана можливість вносити зміни не тільки до окремого уроку, але й до програми взагалі, використовувати як традиційні. так і нові форми роботи, розробляти і впроваджувати власні підходи до навчання і виховання учнів. Отже, у вчителя з’явилася реальна можливість виявити себе справжнім творцем навчального процесу, реалізувати свій духовний потенціал. Нові завдання, поставлені перед сучасною школою, вимагають перегляду змісту педагогічної освіти, яка є ядром професійної компетентності вчителя. Зрозуміло, що освіта не тотожна обсягу засвоєної інформації, а набуті протягом навчання знання та вміння не завжди є запорукою успішної професійної діяльності. Тому в школі в нових умовах потрібен інтелігентний ( знаючий, розуміючий,культурний) учитель, який володіє необхідними фаховими знаннями та вміннями, усвідомлює шлях до їх набуття, володіє принципами й методами пізнання теорії й практики своєї педагогічної діяльності. Тільки за таких умов учитель буде здатний творчо мислити, самостійно орієнтуватися в різноманітних проблемних ситуаціях педагогічної дійсності, критично їх оцінювати й знаходити шляхи подолання суперечностей, що виникають.
         Слід відзначити, що запорукою успішного навчання учнів є професійна компетентність педагога як показник його особистісного розвитку. А компетентність – це сукупність професійних кваліфікацій, які визначають здатність працівника виконувати конкретний вид діяльності на рівні, встановленому державним стандартом. Компетентність учителя рідної мови і літератури полягає у здатності ефективно й творчо застосовувати знання та вміння в суб’єктивних ситуаціях, передбачає постійне оновлення фахових знань, оскільки володіння інформацією сприяє успішному розв’язанню професійних завдань. Компетентна людина повинна не тільки розуміти сутність проблеми, а й уміти вирішувати її на практиці.
         Та не варто забувати  слова В.Сухомлинського, який писав: « Не забувайте, що грунт, на якому будується ваша педагогічна майстерність,- у самій дитині, в її ставленні до знань і до вас, учителю. Це – бажання вчитися, натхнення, готовність до подолання труднощів. Дбайливо збагачуйте цей грунт, без нього немає школи». І тут він робить висновок: « Усі наші задуми, пошуки і побудови перетворюються на порох, якщо немає дитячого бажання вчитися».

                                                 Література
1.     В.Сухомлинський « Сто порад учителеві» К. 1988р.
2.     О.Куцевол «Література – наука, заснована на творчості», журнал «Дивослово», 2006 рік, №3.

4 коментарі:

  1. Грунтовне володіння знаннями традиційної методики - потреба нашого часу. На жаль, молоде покоління забуває про це. Тож "імпульсу для творчості", Ольго Михайлівно!

    ВідповістиВидалити
  2. Цікавий підхід до викладання літератури. Це досить актуально.

    ВідповістиВидалити
  3. Ваша професійна компетентність має результативність. Бажаю успіху.

    ВідповістиВидалити
  4. Гармонійне поєднання традицій та новацій - необхідна складова успіху сучасного вчителя. Дякую за цікавий допис.

    ВідповістиВидалити